Азбука веры » Біблія » Приповiстi » гл.30

Приповiстi, Глава 30

Толкования

Толкования главы

30:0

30:1

30:2

см.:1Кор.15:9;Иак.1:10;

30:3

30:4

см.:Иов.38:4-5;

30:5

см.:Пс.11:7;

30:6

см.:Втор.4:2;Втор.12:32;

30:7

30:8

см.:Евр.13:5;Мф.6:11;1Тим.6:8;

30:9

см.:Втор.8:12-14;

30:10

30:11

30:12

см.:Ис.65:5;

30:13

см.:Притч.6:17;

30:14

см.:Пс.54:22;Притч.12:18;Иер.9:8;

30:15

30:16

30:17

см.:Притч.20:20;

30:18

30:19

30:20

30:21

30:22

30:23

30:24

30:25

см.:Притч.6:6;

30:26

30:27

30:28

30:29

30:30

см.:Дан.7:4;Откр.5:5;

30:31

см.:Еккл.8:4;

30:32

30:33

см.:Притч.15:18;

Украинский (Хоменко)

Языки

Притчі Агура

Слова Агура, сина Яке, з Масси; | вирок чоловіка до Ітієла, | до Ітісла і до Ухала:

Справді я найдурніший з людей | і розуму людського нема в мене.

Я мудрости не навчився | і знання святих я не маю.

Кожне слово Боже випробуване; | він - щит для тих, що в нього захисту шукають.

До слів його не додавай нічого, | а то він тобі докорятиме й за брехуна вважатиме.

Двох речей прошу я в тебе; не відмов мені їх, доки не умру я:

неправду та брехливе слово віддали від мене; | не давай мені ані злиднів, ані багатства, | подай мені лиш достатнього хліба,

щоб я, наситившись, тебе не зрікся, | та не сказав: “Хто Господь?” | - або, збіднівши, не став красти | та не безчестив імени Бога мого.

Не обмовляй раба перед паном, | а то він проклене тебе, і ти будеш винним.

Є виродки, що проклинають батька свого | і не благословлять матері своєї;

є виродки, що себе чистими вважають, | хоч і не вмиті від бруду свого;

є виродки, що вгору очі задирають, | свої повіки підводять;

є виродки, що в них, неначе мечі - зуби, | немов ті ножі - ікли, | щоб пожирати бідних на землі, | з-між людей убогих.

П'явка дві дочки має: “Давай! Давай!” | Три речі ненаситні, | ба навіть і чотири, що ніколи не кажуть: “Досить”.

Шеол, неплідная утроба, | земля води несита, | та вогонь, який не каже: “Досить!”

Око, що глузує з батька | й що неньці не кориться, | - око те виклюють ворони в долині | і пожеруть орлята.

Троє речей для мене надто дивовижні, | ба й чотирьох не розумію:

дороги орла на небі, | дороги гадини на скелі, | дороги корабля посеред моря | і дороги чоловіка до дівчини.

Такий звичай у жінки-перелюбки: | їсть, обтирає рот свій | і каже: “Я нічого злого не зробила!”

Від трьох речей земля трясеться, | ба й чотирьох знести не може:

раба, що зацарює; | безумного, коли наїсться до наситу;

нелюбої, що вийде заміж, | і слугині, що успадкує по господині.

Чотири є їх на землі маленьких, | але вони мудріші понад мудрих:

мурашки, люд несильний, | а літом наготовлюють собі запаси;

борсуки - народ слабенький, | а на скелях свої оселі мають;

сарана царя не має, | а вся вона шерегами виходить;

павук, що ти руками можеш узяти, | та він в палатах у царя буває.

Троє є їх, що мають ходу гарну, | ба й четверо, що гарно ходять:

лев, найсильніший між звірями, | ні перед чим не уступає;

півень, що між курами похожає; | козел та цар, що перед народом виступає.

Якщо ти здуру загнавсь у гніві, | а потім обміркував, то затули рота рукою.

Бо коли збити молоко, виходить масло; | і коли натиснути носа, кров виступає; | так, коли тиснути гнів, виникає сварка.