Хто на небо ввійшов і зійшов?
Хто у жмені свої зібрав вітер?
Хто воду в одежу зв́язав?
Хто поставив усі кінці землі?
Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш?

Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.

До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти.

Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру:

віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай!
Годуй мене хлібом, для мене призначеним,

щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь?
і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім́я мого Бога.

Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.

Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє,

покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите,

покоління, які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися!

Покоління, що в нього мечі його зуби, а гострі ножі його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі!

Дві дочки в кровожерця: Дай, дай!
Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить:

шеол та утроба неплідна, водою земля не насититься, і не скаже досить огонь!

Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть!

Три речі оці дивовижні для мене, і чотири, яких я не знаю:

дорога орлина в повітрі, дорога зміїна на скелі, корабельна дорога в середині моря, і дорога мужчини при дівчині!…

Така ось дорога блудливої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла: Не вчинила я злого!…

Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона:

під рабом, коли він зацарює, і під нерозумним, як хліба наїсться,

під розпустницею, коли взята за жінку, і невільницею, коли вижене пані свою!…

Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі:

мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом;

борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;

немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить;

павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських!

Добре ступають ці троє, і добре ходять чотири:

лев, найсильніший поміж звіриною, який не вступається ні перед ким,

осідланий кінь, і козел, та той цар, що з ним військо!

Якщо ти допустився глупоти пихою, й якщо заміряєш лихе, то руку на уста!

Бо збивання молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку.