Азбука веры » Біблія » Приповiстi » гл.27

Приповiстi, Глава 27

Толкования

Толкования главы

27:0

см.:Иак.4:13-14;

см.:2Кор.10:12;

см.:Сир.22:15-16;

см.:Иак.1:20;

см.:Притч.28:23;

см.:Пс.140:5;

27:7

27:8

27:9

см.:Притч.18:20;

см.:Притч.23:15;

см.:Притч.22:3;

см.:Притч.20:16;

27:14

27:15

см.:Сир.25:24;

27:16

27:17

см.:Евр.10:24;

27:18

27:19

27:20

см.:Сир.14:9;

27:21

см.:Притч.17:3;

27:22

см.:Мк.3:4;

27:23

27:24

см.:1Тим.6:7;

27:25

27:26

27:27

Украинский (Хоменко)

Языки

Друга збірка приповідок Соломона гл. гл. 25-29

Не хвалися завтрішнім днем, | бо не знаєш, що день може вродити.

Нехай вихвалює тебе інший, а не власні уста, | чужий хто-небудь, - а не твої губи.

Важке каміння, тяжкий пісок, | - та гнів дурного обидвоє переважить.

Жорстока - лютість, гнів - бурхливий, | та проти заздрощів хто встоїться?

Ліпше відвертий докір, | ніж любов прихована.

Рани від люблячого - щирі, | а поцілунки ворога - зрадливі.

Хто ситий, топче й крижку меду; | голодному й гірке - солодке.

Як пташка, що гніздо кидає, | так чоловік, що батьківщину кинув.

Олія й пахощі веселять серце, | так само й друг солодкий, що з серця раду вділяє.

Не покидай ні свого, ні батьківського друга, | ані не входь у дім брата твого в день твого нещастя. | Ліпший сусід близький, аніж брат далекий.

Мій сину, будь розумний і радуй моє серце, | щоб я знав відповісти тому, хто мене ображає.

Обачний бачить лихо й ховається, | а легковажні йдуть далі - й зазнають кари.

Візьми з нього одежу, бо він за другого ручився; | замість чужих візьми з нього заставу.

Хто ближнього благословляє з ранку на ввесь голос, | про того думають, що він його проклинає.

Постійне капання в дощову погоду | і сварлива жінка - одне на одного схожі.

Хто хоче її вгамувати, той хоче вгамувати вітер, | або набрати олії в руку.

Залізо гострить залізо, | а чоловік обточується в товаристві з другим.

Хто дбає про смоковницю, той їстиме плід з неї, | хто ходить коло свого пана, той у славі буде.

Як у воді обличчя обличчю відповідає, | так серце людини людині.

Шеол і Аваддон ніколи не насичуються, | так само ненаситні очі людські.

Що горно на срібло й на золото горнило, | те на людину уста, які її хвалять.

Товчи дурного товкачем, мов зерно в ступі, | - його дурнота від нього не відступить.

Наглядай пильно, як воно з отарою твоєю, | і добре дбай про твої стада,

багатство бо не вічне; | чи ж багатство з роду до роду переходить?

Як сіно скошене й пробивається отава, | і на горах траву збирають,

ягнята будуть тобі на одежу, | козли - ціна на поле,

буде доволі молока козячого - тобі на їжу, | твоїй сім'ї на їжу та твоїм слугиням на прожиток.