Азбука веры » Біблія » Приповiстi » гл.25

Приповiстi, Глава 25

Толкования

Толкования главы

25:0

25:1

25:2

см.:Втор.29:29;Рим.11:33;

25:3

см.:Притч.20:5;

25:4

25:5

см.:Притч.20:8;

25:6

25:7

см.:Лк.14:9-10;

25:8

25:9

см.:Сир.19:10;

25:10

25:11

25:12

25:13

25:14

см.:Иак.2:16;

25:15

см.:Притч.15:1;

25:16

см.:Притч.24:13;

25:17

25:18

см.:Пс.58:8;

25:19

25:20

25:21

25:22

см.:Рим.12:20;1Цар.24:20;

25:23

25:24

см.:Притч.21:9;

25:25

см.:Притч.15:30;

25:26

25:27

см.:Притч.25:16;Сир.3:21;Рим.12:3;

25:28

Украинский (Хоменко)

Языки

Друга збірка приповідок Соломона гл. гл. 25-29

Це теж приповідки Соломона, | що їх були переписали мужі Єзекії, царя Юдеї.

Слава Божа в таїнстві слова, | а царів слава - досліджувати слово.

Як неба висота, і як землі глибина, | так серце в царів недослідне.

Відділи жужель від срібла, | і ливар з нього зробить посуд.

Усунь лихого з-перед царя, | і справедливістю престол його зміцніє.

Перед царем не величайся | і на місці для вельмож не зупиняйся.

Бо ліпше, коли тобі кажуть: “Вийди сюди”, | ніж як тебе понизять перед князем, | що його бачили твої очі.

Судитись не хапайся, | бо що будеш наприкінці чинити, | коли твій ближній тебе засоромить?

Залагодь твою сварку з ближнім, | і тайни другого не зраджуй,

щоб, як почує хтось, не насміявся з тебе, | - і твоя слава не відступить від тебе.

Золоті яблучка в оправі срібній, | - слово сказане до речі.

Як кульчик золотий та щирозлотна прикраса, | - так мудрий докоритель для уважного вуха.

Що в жнива сніжна прохолода | те вірний посланець тому, хто його посилає: | приносить бо відраду душі свого пана.

Як хмари й вітер без дощу, | отак і чоловік, що хвалиться лжедарами.

Довготерплячістю можна правителя переконати; | м'який язик ломить і тверду кістку.

Знайшов ти мед, їж, скільки потребуєш, | та гляди, щоб з переситу не довелося його вертати.

Багато не вчащай до дому друга твого, | а то йому набриднеш, і тебе він зненавидить.

Що довбня, меч та стріла гостра, | - те чоловік, який на ближнього ложно свідчить.

Що спорохнілий зуб і нога вивихнута, | те саме надія на зрадливого в день нещастя.

Як той, хто скидає одіж холодного дня, | і як оцет на салітру, - такий той, | хто співає пісні зажуреному серцю.

Як ворог твій голодний, нагодуй його хлібом, | як хоче пити, подай води напитись,

бо ти збереш на його голову вугілля гаряче, | і Господь заплатить тобі.

Північний вітер дощ наганяє, | язик потайний - лице сердите.

Ліпше сидіти в кутку на покрівлі, | ніж із жінкою сварливою в спільній хаті.

Як вода холодна людині в спразі, | так добра вістка з далекої країни.

Як скаламучена криниця, джерело зіпсуте, | так праведник, що піддається злому.

Воно не добре багато їсти меду, | і неславно людям досліджувати власну славу.

Що місто збурене й без мурів, | те людина, що не панує над собою.