Азбука веры » Біблія » До Филимона » гл.1

До Филимона, Глава 1

Толкования

Толкования главы

1:0

1:1

1:2

1:3

1:4

см.:Еф.1:16;1Фес.1:2;2Фес.1:3;

1:5

1:6

см.:Флп.1:11;Тит.2:14;

1:7

1:8

1:9

1:10

см.:1Кор.4:15;Кол.4:9;

1:11

1:12

1:13

1:14

1:15

1:16

см.:Мф.12:49;

1:17

1:18

1:19

1:20

1:21

1:22

см.:Флп.1:25;

1:23

1:24

1:25

Украинский (Хоменко)

Языки

Привіт 1-3; подяка 4-7; апостол заступається за Онисима 8-22; закінчення 23-25

Павло, в'язень Христа Ісуса, та брат Тимотей - Филимонові любому й нашому співробітникові,

і сестрі любій Апфії та Архипові, нашому товаришеві боротьби, і твоїй домашній Церкві:

благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

Дякую Богові моєму повсякчас, згадуючи тебе у своїх молитвах,

бо чую про любов твою і віру, що її ти маєш супроти Господа Ісуса й супроти всіх святих;

щоб спільність твоєї віри стала діяльною у спізнаванні всякого добра, що є між; вами заради Христа.

Велику я мав радість і втіху з твоєї любови, бо ти, брате, дав відпочити серцям святих.

Через те я, хоч і маю повну в Христі сміливість тобі наказувати, що маєш робити,

все ж таки волію тебе просити в любові, - я Павло, старий вже, а тепер ще й в'язень Христа Ісуса.

Благаю тебе про мого сина, що його породив у кайданах, про Онисима,

що колись тобі був непотрібний, тепер же і тобі й мені вельми потрібний.

Я його тобі повертаю; а ти його прийми, він бо моє серце.

Я хотів його затримати біля себе, щоб він замість тебе служив мені в кайданах Євангелії.

Та без твоєї згоди я нічого не хотів робити, щоб твоє добродійство не було наче з примусу, лише - добровільне.

Можливо, що він на те лиш відлучився на час від тебе, щоб ти прийняв його навіки,

і вже не як слугу, але більше, ніж слугу, - як брата любого, яким він є особливо для мене, а ще більше для тебе: і то тілом, і в Господі.

Отож, якщо мене маєш за друга, прийми його, немов мене самого.

Коли ж він тебе чимсь покривдив чи тобі щось винен, то це зарахуй мені.

Я, Павло, написав моєю рукою; я тобі сплачу, того тобі не згадуючи, що ти й самого себе мені винен.

Так воно, брате! Я так хотів би мати в Господі цю послугу від тебе! Заспокой у Христі моє серце!

Пишу тобі в повній надії на твою слухняність, певний, що зробиш понад те, що прошу.

А заразом приготуй мені помешкання: надіюсь бо, що завдяки вашим молитвам буду дарований вам.

Вітає тебе Епафр, мій товариш неволі у Христі Ісусі,

Марко, Аристарх, Димас і Лука - мої співробітники.

Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь.