І почув ханаанеянин, цар Араду, що сидів на полудні, що Ізраїль увійшов дорогою Атарім, і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у нього до неволі полонених.

І склав Ізраїль обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти народ той у мою руку, то я вчиню їхні міста закляттям.

І вислухав Господь голос Ізраїлів, і дав йому ханаанеянина, і він учинив закляттям їх та їхні міста, і назвав ім́я тому міста: Хорма.

І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоного моря, щоб обійти едомський край.
І підупала душа того народу в тій дорозі.

І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині?
Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обридла ця непридатна їжа.

І послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ.
І померло багато народу з Ізраїля.

І прийшов народ до Мойсея та й сказав: Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе.
Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв.
І молився Мойсей за народ.

І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині.
І станеться, кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити.

І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині.
І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив!

І рушили Ізраїлеві сини, і таборували в Овоті.

І рушили вони з Овоту, і таборували в Ійє-Гааварімі, на пустині, що перед Моавом, від сходу сонця.

Звідти вони рушили, і таборували в долині Зереду.

Звідти рушили й таборували на тім боці Арнону в пустині, що виходить із аморейської границі, бо Арнон границя Моаву між Моавом та амореянином.

Тому розповідається в Книжці воєн Господніх: Вагев у Суфі, і потоки Арнону,

і спад потоків, що збочив на місце Ару, і на моавську границю опертий.

А звідти до Бееру.
Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: Збери народ, і нехай Я дам їм воду.

Тоді заспівав був Ізраїль цю пісню: Піднесися, кринице, співайте про неї!

Криниця, вельможі копали її, її викопали народні достойники берлом, жезлами своїми.
А з Мідбару до Маттани,

а з Маттани до Нахаліїлу, а з Нахаліїлу до Бамоту,

а з Бамоту до долини, що на моавському полі, у верхівки Пісґі, що звернена до пустині.

І послав Ізраїль послів до Сигона аморейського царя, говорячи:

Нехай я перейду в твоїм краї!
Ми не збочимо ні на поле, ні на виноградник, не будемо пити води з криниці, ми підемо царською дорогою, аж поки перейдемо землю твою.

І не дав Сигон Ізраїлеві перейти в границі його.
І зібрав Сигон увесь свій народ, та й вийшов навпроти Ізраїля на пустині, і прибув до Йогці, і воював з Ізраїлем.

І вдарив його Ізраїль вістрям меча, і посів край його від Арнону аж до Яббоку, аж до синів Аммону, бо Аз границя синів Аммону.

І позабирав Ізраїль усі ті міста.
І осів Ізраїль у всіх аморейських містах: у Хешбоні й по всіх залежних містах його.

Бо Хешбон місто Сигона, царя аморейського він;
і він воював з першим моавським царем, і забрав увесь його край з його руки аж до Арнону.

Тому й розповідають кобзарі: Підіть до Хешбону, нехай він збудується, і хай міцно поставиться місто Сигонове.

Бо вийшов огонь із Хешбону, а полум́я з міста Сигонового, він місто моавське пожер, володарів арнонських висот.

Горе тобі, о Моаве, ти згинув, народе Кемошів!
Він зробив був синів своїх утікачами, а дочок своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському.

І розбили ми їх, згинув Хешбон до Дівону, і ми попустошили аж до Нофаху, що аж до Медви.

І Ізраїль осів в аморейському краї.

І послав Мойсей розвідати про Язера, і вони здобули його залежні міста, і заволоділи амореянином, що жив там.

І повернулись вони, і пішли дорогою Башану.
І вийшов Оґ, цар башанський, насупроти них, він та ввесь його народ, на війну до Едреї.

І сказав Господь до Мойсея: Не бійся його, бо в руку твою дав Я його й увесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигону, цареві аморейському, що сидів у Хешбоні.

І вони побили його й синів його та ввесь народ його, так що нікого не зосталося.
І вони заволоділи краєм його.