Азбука веры » Біблія » Вiд Марка » гл.5

Вiд Марка, Глава 5

Толкования

Толкования главы

5:0

5:1

см.:Мф.8:28;Лк.8:26;

5:2

5:3

5:4

5:5

5:6

5:7

5:8

5:9

5:10

5:11

5:12

5:13

5:14

5:15

5:16

5:17

5:18

5:19

5:20

5:21

5:22

5:23

5:24

5:25

см.:Мф.9:20;

5:26

5:27

5:28

5:29

5:30

см.:Лк.8:45;

5:31

5:32

5:33

5:34

5:35

см.:Лк.8:49;

5:36

5:37

5:38

5:39

5:40

5:41

5:42

5:43

Украинский (Хоменко)

Языки

Біси входять у стадо безрогих 1-20; оздоровлення кровоточивої 21-34; воскресіння доньки Яіра 35-43

Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську.

І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа.

Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв'язати;

- раз-у-раз його зв'язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати.

Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням.

Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому

і закричав великим голосом: "Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене!"

Бо він сказав до нього: "Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!"

Ще й спитав його: "Як тебе звати?" Той же відрік: "Легіон - мені ім'я, багато бо нас!"

І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю.

А було там на узгір'ї велике стадо свиней, що паслося собі.

Тож удалися до нього з проханням: "Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них."

І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо - близько дві тисячі! - з кручі у море та й потопилось у морі.

А пастухи їхні повтікали й порозповідали про те в місті та по селах, - то й повиходили побачити, що сталось.

Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого; сидить одягнений, при здоровому глузді, - той, що мав у собі легіон, - і полякались.

І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих.

Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць.

І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому.

Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: "Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою."

Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те, що зробив йому Ісус, - отож чудувалися всі.

Коли Ісус переплив човном знову на той бік, зібралась до нього сила народу, і перебував він над морем.

Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім'я, а побачивши його, упав йому до ніг

і благав його вельми, кажучи: "Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила."

Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього.

А жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу

й натерпілася чимало від лікарів численних та витратила все, що мала, а допомоги ніякої не зазнала, - ба, навпаки, ще гірше було їй, -

почувши про Ісуса, підійшла в юрмі ззаду та й доторкнулась його одежі.

Мовляла бо: "Як доторкнуся до його одежі - видужаю."

І всох тієї ж хвилини витік її крови, і вона зчулася тілом, як одужала від хвороби.

Ісус же, відчувши негайно у собі, що з нього вибуло сили, обернувшись до народу, спитав: "Хто доторкнувся до моєї одежі?"

Учні ж його сказали йому: "Бачиш, як натовп тиснеться до тебе, а питаєш: Хто мене доторкнувся?"

Отож озирнувся навколо себе, щоб побачити ту, що вчинила так.

Жінка ж, налякана й тремтяча, - знала бо, що сталося з нею, - приступила, впала перед ним та й оповіла всю правду.

А він же їй: Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги."

Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: "Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя?"

Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: "Не бійся! Тільки віруй."

І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова.

Приходять вони до старшини синагоги в хату, - бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми.

Увійшов же й каже: "Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно!"

І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало.

Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: "Таліта кум" - що значить у перекладі: "Дівчино, кажу тобі, встань!"

І притьмом устало дівча й почало ходити, - років же дванадцять мало, - і нараз охоплені були всі дивом-дивенним.

Та повелів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, - і наказав дати їй їсти.