І візьмемо десятеро людей на сотню, щодо всіх Ізраїлевих племен, і сотню на тисячу, і тисячу на десять тисяч, щоб узяли поживи для народу, щоб вони прийшли зробити Ґів́ї Веніямина, згідно з усією гидотою, що він зробив Ізраїлеві.

І був зібраний кожен ізраїльтянин до того міста разом, як один чоловік.

І послали Ізраїлеві племена людей по всіх Веніяминових родах, говорячи: Що це за зло, що сталось між вами?

А тепер давайте тих людей, розпусних синів, що в Ґів́ї, і ми повбиваємо їх, та й вигубимо зло з Ізраїля.
Та не хотіли Веніяминові сини слухати голосу своїх братів, Ізраїлевих синів.

І Веніяминові сини були зібрані з міст до Ґів́ї, щоб піти на війну з Ізраїлевими синами.

І Веніяминові сини з міст були перелічені того дня, двадцять і шість тисяч чоловіка, що витягують меча, окрім мешканців Ґів́и, із них були перелічені сім сотень вибраного чоловіка.

З усього того народу було сім сотень вибраного чоловіка, із нечинною рукою правиці своєї, лівші, кожен той кидав каменем із пращі на волос, і не схибував.

І були перелічені ізраїльтяни, окрім Веніямина, чотириста тисяч чоловіка, що витягують меча, кожен військовий.

І встали вони, і ввійшли до Бет-Елу, і питалися Бога, та й сказали Ізраїлеві сини: Хто піде нам спереду на бій з Веніяминовими синами?
І сказав Господь: Юда спереду.

І встали Ізраїлеві сини рано вранці, і таборували при Ґів́ї.

І вийшов Ізраїльтянин на війну з Веніямином, і сточили ізраїльтяни з ними бій при Ґів́ї.

І вийшли Веніяминові сини з Ґів́и, та й повалили між Ізраїлем того дня двадцять і дві тисячі чоловіка на землю.

І зміцнився народ, Ізраїлеві мужі, і точили бій далі в тому місці, де точили бій першого дня.

І ввійшли Ізраїлеві сини до Бет-Елу, та й плакали перед Господнім лицем аж до вечора.
І питалися вони Господа, говорячи: Чи далі піду я на бій з синами Веніямина, мого брата?
І сказав Господь: Ідіть на нього!

І прийшли Ізраїлеві сини до Веніяминових синів дня другого.

А Веніямин вийшов із Ґів́ї другого дня навпроти них, та й повалив між Ізраїлевими синами на землю ще вісімнадцять тисяч чоловіка, усі ті, що витягають меча.

І прийшли всі Ізраїлеві сини та ввесь народ, і ввійшли до Бет-Елу, та й плакали, і сиділи там перед Господнім лицем, і постили того дня аж до вечора.
І принесли вони цілопалення та мирні жертви перед Господнім лицем.

І питалися Ізраїлеві сини Господа (а за тих днів ковчег Божого заповіту був там.

А Пінхас, син Елеазара, Ааронового сина, стояв тими днями перед Його лицем), говорячи: Чи далі піду ще на бій з синами Веніямина, мого брата, чи спинюся?
А Господь сказав: Ідіть, бо взавтра Я дам його в твою руку.

І поставив Ізраїль засідку навколо Ґів́ї.

І пішли Ізраїлеві сини на синив Веніяминових третього дня, і сточили бій проти Ґів́ї, як і раніш.

І вийшли Веніяминові сини навпроти народу, одірвалися від міста, і зачали класти трупи з народу, як раз-у-раз, на битих дорогах, що одна йде до Бет-Елу, а одна до Ґів́ї, у полі, коло тридцяти чоловіка між Ізраїлем.

І сказали Веніяминові сини: Биті вони перед нами, як перше!
А Ізраїлеві сини сказали: Утікаймо, і відірвемо їх від міста на дороги.

І кожен муж Ізраїля повстав із свого місця, і сточили бій у Баал-Тамарі, а Ізраїлева засідка рушила з свого місця, з Мааре-Ґева.

І прийшли перед Ґів́у десять тисяч чоловіка, вибраного з усього Ізраїля, і бій став тяжкий.
А вони не знали, що суне на них те зло.

І вдарив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і Ізраїлеві сини повалили того дня між Веніямином двадцять і п́ять тисяч і сто чоловіка, усі ті, що витягають меча.

І побачили Веніяминові сини, що побиті вони, а ізраїльтяни уступили місце Веніяминові, бо вірили засідці, яку поставили на Ґів́у.

А засідка поспішилася, і напала на Ґів́у.
І засідка вступилася, і побила все місто вістрям меча.

А Ізраїльтянин мав із засідкою умовленого знака, щоб із міста підняла великий дим.

І відступили ізраїльтяни в бою, а Веніямин зачав класти трупи в Ізраїлі, близько тридцятеро люда, бо казали вони: Дійсно, справді побитий він перед нами, як за першого бою!

А з міста став підійматися стовп диму.
І обернувся Веніямин позад себе, аж ось усе місто піднялося димом до неба!

І обернувся Ізраїльтянин, а Веніяминівець перестрашився, бо побачив, що досягло його те зло.

І обернулися вони перед Ізраїльтянином до дороги на пустиню, та бій досягав його, а ті, що з міст, валили його в середині його.

Вони оточили Веніямина, гнали його до Менухи, топтали його аж до Ґів́ї зо сходу сонця.

Полягло тоді з Веніямина вісімнадцять тисяч чоловіка, усе це люди хоробрі.

І повернулися вони, і втікли в пустиню до Села-Ріммону.
А ті побили поодиноких утікачів по дорогах, як дозбирюється останній виноград, п́ять тисяч люда.
І гналися за ними аж до Ґід́ому, і побили з нього дві тисячі люда.

І було всіх, що впали того дня з Веніямина, двадцять і п́ять тисяч чоловіка, що витягають меча, усе це люди хоробрі.

І обернулися вони, і повтікали в пустиню до Села-Ріммону, шістсот чоловіка.
І сиділи вони в Села-Ріммоні чотири місяці.

А ізраїльтяни вернулися до Веніяминових синів, та й повбивали їх вістрям меча, мужчин із міста, і худобу, і все знайдене.
А всі міста, що знаходились по дорозі, пустили з огнем.