Раз якось промовив він до матері своєї: “Ті тисяча сто срібних шеклів, які взято було в тебе й про які ти вирекла була прокльон при мені, це срібло в мене: я взяв їх і оце тобі назад повертаю.” І відказала йому його мати: “Нехай благословить тебе Господь, мій сину!”

Коли він повернув матері своїй тисячу сто шеклів срібла, мати його сказала: “Я хочу присвятити від себе це срібло Господеві, хочу зробити з нього для мого сина різьбленого й литого боввана.”

І коли він повернув його своїй матері, взяла вона двісті шеклів срібла та й дала золотареві, а той зробив з них різьбленого й литого боввана, щоб поставити в хаті в Міхая.

Таким чином мав Міхай у себе божницю, зробив ефод і терафи й посвятив одного свого сина, і той був йому за священика.

Того часу не було в Ізраїлі царя й кожний чинив, що йому було довподоби.

А був один юнак з Вифлеєму Юдейського, з коліна Юди; він був левіт і перебував там зайдою.

Покинув він місто Вифлеєм Юдейський, щоб перебувати, де доведеться, і, подорожуючи, зайшов на Ефраїм-гору, в господу Міхая.

І спитав його Міхай: “Звідки йдеш?” А той до нього: “Я - левіт, з Вифлеєму Юдейського; ходжу я, щоб осістись, де доведеться.”

Сказав йому Міхай: “Зостаньсь у мене та й будь мені за батька й за священика. Даватиму тобі щороку десять срібних шеклів, повну одежу й харчі.”

Пристав левіт на те, щоб жити з ним, і став юнак у нього як один з його синів.

Посвятив Міхай левіта, і юнак став у нього за священика й жив у домі Міхая.

Сказав Міхай: “Тепер я знаю, що Господь буде доброзичливий до мене, бо маю левіта за священика.”