Азбука веры » Біблія » Йов » гл.5

Йов, Глава 5

Толкования

Толкования главы

5:0

5:1

5:2

5:3

см.:Пс.36:35;

5:4

5:5

5:6

5:7

см.:Иов.14:1;

5:8

5:9

см.:Иов.9:10;Пс.71:18;

5:10

см.:Иов.36:27;Пс.146:8;

5:11

5:12

5:13

см.:1Кор.3:19-20;

5:14

см.:Втор.28:29;

5:15

5:16

5:17

см.:Притч.3:11;Иак.1:12;Евр.12:5;Откр.3:19;

5:18

см.:Втор.32:39;

5:19

см.:Пс.90:10;Ис.43:2;

5:20

см.:Пс.32:19;

5:21

см.:Пс.54:22;Притч.26:22;

5:22

5:23

см.:Пс.90:12;Ис.11:6;

5:24

5:25

5:26

5:27

Украинский (Хоменко)

Языки

Еліфаз доручає звернутися до Бога

«Клич, отже, коли є хто, щоб озвавсь до тебе! | До кого із святих хочеш звернутись?

Отак безумного досада вбиває, | і дурного губить завзяття.

Я бачив, як дурний пускав коріння, | але прокляв умить свою домівку.

Далеко від спасіння його діти, | їх топчуть, вони без оборонця при брамі.

Те, що вони пожали - голодний поїдає, | та ще й до сховку забирає, | а спрагнений глитає їхнє майно.

О, ні! Біда не з-під землі береться, | й не на ниві родиться недоля.

Ні! Чоловік призводить лихо, | як іскри, що летять угору.

Я б, однак, звернувсь до Бога, | я виклав би мою справу перед Богом,

що творить діла великі й недослідимі, | чуда без ліку,

що дає дощ на землю і що на ниви посилає воду;

щоб смиренних підійняти вгору | і засмученим дати дізнати щастя.

Він розбиває думки хитрих | і руки їхні не виконують їхніх задумів.

Він ловить мудреців їхнім же лукавством | і рада крутіїв сходить нінащо.

Вони вдень натикаються на пітьму, | немов уночі, ходять навпомацки опівдні.

Він бідного рятує з їхньої пащі, | і з руки сильного сіромаху,

й отак є нещасному надія, | і неправда затуляє рот свій.

Блажен той чоловік, якого Бог картає! | Тож не цурайся Всемогутнього науки.

Бо він поранить і сам він перев'яже рану, | він ударить, та його ж руки й загоять.

Шість разів з біди тебе він урятує, | а на сьомий не доторкнеться тебе лихо.

У голоді спасе тебе від смерти, | а на війні з рук меча.

І ти сховаєшся від бича язика, | і не злякаєшся нещастя, як надійде.

Сміятимешся з спустошення та голоднечі, | звірів, що на землі, боятися не будеш.

Бо будеш у змові з камінням, що на полі, | і дикий звір буде з тобою в мирі.

Знайдеш намет твій цілим, | а як оглянеш свою хату, не обманешся.

Побачиш, що розмножилось твоє потомство, | і пагінці твої, мов билля, на землі ростимуть.

Зійдеш зрілий літами у гріб, | немов копа снопів, яку складають своєчасно.

От чого ми дізнались, - це свята правда! | Слухай же й затям собі це добре.»