Азбука веры » Біблія » Йов » гл.5-33

Йов, Главы 5-33

Толкования

Толкования главы

5:0

5:1

5:2

5:3

см.:Пс.36:35;

5:4

5:5

5:6

5:7

см.:Иов.14:1;

5:8

5:9

см.:Иов.9:10;Пс.71:18;

5:10

см.:Иов.36:27;Пс.146:8;

5:11

5:12

5:13

см.:1Кор.3:19-20;

5:14

см.:Втор.28:29;

5:15

5:16

5:17

см.:Притч.3:11;Иак.1:12;Евр.12:5;Откр.3:19;

5:18

см.:Втор.32:39;

5:19

см.:Пс.90:10;Ис.43:2;

5:20

см.:Пс.32:19;

5:21

см.:Пс.54:22;Притч.26:22;

5:22

5:23

см.:Пс.90:12;Ис.11:6;

5:24

5:25

5:26

5:27

Глава 33

33:0

33:1

33:2

33:3

33:4

см.:Быт.1:2;Пс.32:6;Пс.103:30;

33:5

33:6

см.:Иов.10:9;Еккл.12:7;

33:7

33:8

33:9

см.:Иов.10:7;Иов.16:17;Иов.23:10;

33:10

см.:Иов.13:24;Иов.19:11;

33:11

см.:Иов.13:27;

33:12

см.:Иов.34:7;

33:13

33:14

см.:Чис.23:19;1Цар.15:29;

33:15

см.:Иов.4:13;

33:16

см.:2Цар.7:27;Ис.50:4;

33:17

33:18

33:19

33:20

см.:Пс.106:18;

33:21

33:22

33:23

см.:Быт.48:16;Зах.3:1;1Тим.2:5;

33:24

см.:Пс.90:15;Ис.43:1-2;Ос.13:14;

33:25

33:26

см.:Пс.49:15;Ис.58:9;

33:27

33:28

см.:1Кор.11:32;

33:29

33:30

см.:Пс.55:14;Пс.102:4;

33:31

33:32

33:33

Украинский (Хоменко)

Языки

Еліфаз доручає звернутися до Бога

«Клич, отже, коли є хто, щоб озвавсь до тебе! | До кого із святих хочеш звернутись?

Отак безумного досада вбиває, | і дурного губить завзяття.

Я бачив, як дурний пускав коріння, | але прокляв умить свою домівку.

Далеко від спасіння його діти, | їх топчуть, вони без оборонця при брамі.

Те, що вони пожали - голодний поїдає, | та ще й до сховку забирає, | а спрагнений глитає їхнє майно.

О, ні! Біда не з-під землі береться, | й не на ниві родиться недоля.

Ні! Чоловік призводить лихо, | як іскри, що летять угору.

Я б, однак, звернувсь до Бога, | я виклав би мою справу перед Богом,

що творить діла великі й недослідимі, | чуда без ліку,

що дає дощ на землю і що на ниви посилає воду;

щоб смиренних підійняти вгору | і засмученим дати дізнати щастя.

Він розбиває думки хитрих | і руки їхні не виконують їхніх задумів.

Він ловить мудреців їхнім же лукавством | і рада крутіїв сходить нінащо.

Вони вдень натикаються на пітьму, | немов уночі, ходять навпомацки опівдні.

Він бідного рятує з їхньої пащі, | і з руки сильного сіромаху,

й отак є нещасному надія, | і неправда затуляє рот свій.

Блажен той чоловік, якого Бог картає! | Тож не цурайся Всемогутнього науки.

Бо він поранить і сам він перев'яже рану, | він ударить, та його ж руки й загоять.

Шість разів з біди тебе він урятує, | а на сьомий не доторкнеться тебе лихо.

У голоді спасе тебе від смерти, | а на війні з рук меча.

І ти сховаєшся від бича язика, | і не злякаєшся нещастя, як надійде.

Сміятимешся з спустошення та голоднечі, | звірів, що на землі, боятися не будеш.

Бо будеш у змові з камінням, що на полі, | і дикий звір буде з тобою в мирі.

Знайдеш намет твій цілим, | а як оглянеш свою хату, не обманешся.

Побачиш, що розмножилось твоє потомство, | і пагінці твої, мов билля, на землі ростимуть.

Зійдеш зрілий літами у гріб, | немов копа снопів, яку складають своєчасно.

От чого ми дізнались, - це свята правда! | Слухай же й затям собі це добре.»

Елігу виявляє помилки Іова

«Тож вислухай, о Іове, мою мову, | вважай на кожне моє слово.

Оце уста мої я розтулюю, язик мій промовляє у гортані!

Серце моє повторить слова мудрі, | уста мої промовлять чисту правду.

Дух Божий творив мене, | і подув Всесильного мене оживлює.

Відказуй мені, коли можеш; | готуйся, стань проти мене!

Ось я, як ти, у Бога, | - теж утворений із глини.

Тим страх передо мною не буде тебе лякати, | моя рука не буде тяжіти над тобою.

Ти промовляв до вух моїх, | і голос я вчув твоїх слів:

Я чистий, без провини; | я бездоганний, вини в мені немає;

він же зачіпки шукає на мене, | за ворога собі мене вважає,

ноги мої заковує в кайдани, | й усі кроки мої назирає!

От у цьому, я відповім тобі, що ти слушности не маєш, | бо Бог є більший від людини.

Чого тобі на нього нарікати, що на всі твої слова він не відповідає?

Бог скаже раз, скаже й двічі, | та на те не вважають.

У сні, у нічному видінні, | коли глибокий сон на людей находить, | коли вони на ліжку засинають,

тоді розтулює він людям вухо | і втискає свою пересторогу,

щоб відвернути людину від якогось вчинку, | щоб від гордині мужа уберегти,

щоб душу його зберегти від Ями, | життя його від переходу підземеллям.

Бог його напоумлює хворобою на ложі | та безнастанним болем його костей,

тож він відвертається від хліба, | й душа його від улюбленої страви.

Тіло його очевидячки марніє, | самі лиш кості видно.

Душа його зближається до Ями, | життя його - до місця, де померлі.

Добре, коли є в когось ангел, | один на тисячу заступник, | щоб людині вказати її обов'язок,

та змилуватись над ним і сказати: | „Звільни його, нехай не сходить в Яму! | Я знайшов бо викуп за його душу!

Тіло його тоді стає свіжішим, ніж в юнака, | і він повертається знов до днів молодечих.

До Бога молиться, і Бог його приймає, | і з радістю він дивиться на нього, | повертає йому його справедливість.

І тоді той співає прилюдно й промовляє: | Згрішив я, кривду заподіяв, | та Бог не відплатив мені тим самим;

він звільнив мою душу від переходу через Яму, | життя моє світ бачить.

Отак усе оце творить Бог | двічі, тричі з людиною,

щоб вирятувати її душу з Ями, | щоб світлом живих її освітлити.

Вважай же, Іове, та мене слухай; | мовчи, я буду говорити!

Відповідай, як маєш що сказати! | Кажи, я радий дати тобі слушність.

А коли ні, ти мене слухай! | Мовчи, і я навчу тебе мудрости.»