І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова?
Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає.
І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без приводу його зруйнувати…

І відповів сатана Господеві й сказав: Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою.

Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його та до тіла його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?

І сказав Господь до сатани: Ось він у руці твоїй, тільки душу його бережи!

І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа…

А той узяв собі черепка, щоб шкребти себе.
І він сидів серед попелу…

І сказала йому його жінка: Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй?
Прокляни Бога і помреш!…

А він до неї відказав: Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!…
Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?
При всьому тому Йов не згрішив своїми устами…

І почули троє приятелів Йовових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприходили кожен з місця свого: теманянин Еліфаз, шух́янин Біддад та нааматянин Цофар.
І вмовилися вони прийти разом, щоб похитати головою над ним та потішити його.

І звели вони здалека очі свої, і не пізнали його…
І піднесли вони голос свій, та й заголосили, і роздерли кожен одежу свою, і кидали порох над своїми головами аж до неба…

І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ночей, і ніхто не промовив до нього ні слова, бо вони бачили, що біль його вельми великий…