Евангелие от Иоанна, глава 3,5,14-15,17 (Ин. 3,5,14-15,17) на украинском (хоменко) языке - Новый Завет

Прийшов він до Ісуса вночі й каже до нього: «Равві, ми знаємо, що прийшов єси вчитилем від Бога: ніхто бо, з ким немає Бога, не спроможен такі чуда творити, що ти їх твориш.»

Озвався де Ісус і мовив до нього: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства.»

Никодим же йому: «Як може чоловік уродитись, коли вже старий? Чи спроможен же він увійти знову в утробу матері своєї та й народитись?»

Відрік Ісус: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже.

Що народжується від тіла - тіло, а що народжується від Духа - дух.

Не дивуйся, що я сказав тобі: Треба вам уродитися з висоти.

Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа.»

Озвався Никодим і мовив до нього: «Як воно може статись?»

Ісус же до нього у відповідь: «Ти вчитель Ізраїля, а того й не знаєш?

Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, а свідчимо про те, що бачили, - ви ж свідчення нашого не берете до уваги.

Говорив я вам про земне, а ви не віруєте, - як же увіруєте, коли вам про небесне говоритиму?

Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий!

Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, - так треба Синові Чоловічому бути піднесеним,

щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним.

Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним.

Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним - світ спасти.

Хто вірує в нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, - той уже засуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного Сина Божого.

А той суд такий: світло прийшло у світ, люди ж більше злюбили темряву, ніж світло, - лихі бо були їхні діла.

Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло, тож і не йде до світла, щоб не виявились діла його.

А хто правду чинить - іде до світла, щоб виявилися діла його, сподіяні бо вони в Бозі.»

Після того вирушив Ісус із своїми учнями у край Юдейський і перебував там із ними, і христив.

А й Йоан христив - в Еноні біля Салиму, бо там води було багато, тож приходили туди і христилися.

Ще бо Йоана не посаджено у в'язницю.

Отож знялася суперечка між Йоановими учнями та одним юдеєм - про очищення.

Прийшли вони до Йоана та й кажуть йому: «Учителю, отой, що був із тобою по той бік Йордану й що про нього свідчив ти, - он він христить, та й усі до нього йдуть.»

Йоан же у відповідь промовив: «Не може людина щось приймати, коли не дано воно їй із неба.

Самі ж свідчите мені, що я казав: Не Христос я, лише послано мене поперед нього.

У кого молода, той і молодий. Дружба ж молодого, що стоїть та й слухає, вельми на голос молодого радіє. Отака й моя радість, що оце сповнилося!

Йому треба рости, мені ж маліти.

Хто з висоти приходить, той - над усіма. Хто з землі, той земний, той і говорить по-земному. А хто з неба приходить - над усіма той.

Що бачив і що чув, про те він свідчить, та свідоцтва його ніхто не бере до уваги.

Хто прийняв його свідоцтво, той ствердив, що Бог правдивий.

Кого Бог послав, той вимовляє слова Божі, бо не мірою дає йому Бог Духа.

Любить Отець Сина й усе дав він йому до рук.

Хто вірує в Сина - живе , життям вічним. Хто не вірує в Сина, той життя не побачить, - гнів же Божий над таким перебуває.»

Оздоровлення недужого при Витесді 1-15; Ісус виявляє себе Сином Божим 16-47

По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму.

А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п'ять критих переходів.

Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода:

ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, -хоч яка б там була його хвороба.

Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років.

Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?»

«Не маю нікого, пане, - одрікає йому недужий, - хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.»

Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!»

Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день - субота.

Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж! Не личить тобі ложе носити!»

А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, - сказав мені, хто мене оздоровив.»

Спитали його: «Хто він - той, що сказав тобі: Візьми і ходи?»

Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці.

Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, - тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.»

Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, - Ісус.

Ось тому й переслідували юдеї Ісуса: вчинив бо він те в суботу.

А Ісус їм відрік: «Отець мій творить аж по сю пору, тож і я творю.»

За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити його - не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові.

І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить.

Отець бо любить Сина й усе появляє йому, що сам чинить. І більші від цих діла появить йому, щоб ви дивувалися.

Бо як Отець воскрешає померлих і оживлює, так і Син дає життя, кому захоче.

Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь,

щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав його.

Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, - живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.

Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, - ба, вже й тепер він, - коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши - оживуть.

Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі.

І владу йому дав суд чинити, він бо - Син Чоловічий.

І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують,

і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, - воскреснуть на суд.

Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене.

Неправдиве моє свідоцтво, коли свідчу я сам за себе.

Але за мене свідчить інший, і відаю я, що те його свідоцтво, яким він за мене свідчить, - правдиве.

Послали ви були до Йоана, і він посвідчив правду.

Я ж бо не від людини свідоцтво приймаю, але кажу вам це, щоб ви спаслися.

Той був світич, який палає і світить, тож ви й побажали на часинку з світла повтішатись.

Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив мені для мого виконання, - ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав.

І Отець, який послав мене, свідчить за мене, лише ви ані голосу його не чули, ані виду його не бачили ніколи.

І слова його не маєте, що перебувало б серед вас, - ви бо не віруєте в того, кого він послав.

Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, - а й вони свідчать за мене!

Але ви не бажаєте до мене прийти, щоб жити життям вічним.

Слави не приймаю я від людей.

Та я спізнав вас, що не маєте в собі любови до Бога.

В ім'я Отця мого прийшов я, а ви не приймаєте мене. Прийшов би інший у вашому імені, ви б такого прийняли.

Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте?

Не гадайте, що я перед Отцем винуватиму вас: Мойсей - ось обвинувач ваш, отой, на якого ви сподівання покладаєте.

Бо якби вірили ви Мойсеєві, то й мені б ви вірили: про мене бо писав він!

Не віривши ж його писанням - як моїм словам повірите?»

Ісус утішає апостолів 1-14; обіцянка про Святого Духа 15-31

Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у мене.

В домі Отця мого багато жител. Коли б не так, то я сказав би вам; іду бо напоготовити вам місце.

І коли відійду і вам місце спого-тую, то повернуся і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я.

Куди ж я йду - ви знаєте путь.»

«Господи, - каже до нього Тома, - не знаємо, куди ти йдеш. І як нам знати тую путь?»

Ісус до нього: «Я - путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене.

Якщо б ви мене пізнали, то й Отця мого пізнали б. Відтепер знаєте його і бачили.»

А Филип йому: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас.»

«Скільки часу я з вами, - каже Ісус до нього, - а ти мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця?

Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені? Слова, які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в мені, - він творить діла.

Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені. А коли ні, то з-за самих діл вірте.

Істинно, істинно говорю вам: Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме, - бо я вже йду до Отця мого.

І все, що попросите в моє ім'я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився.

Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім'я.

Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете.

І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки,

Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде в вас.

Не полишу вас сиротами; я прийду до вас.

Ще трохи, і світ мене вже не побачить. Ви ж мене побачите, бо я живу, і ви будете жити.

І взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, а я в вас.

Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об'явлю себе.»

Юда ж - не Іскаріотський - мовить йому: «Господи, що таке сталося, що не світові, а нам ти себе об'явиш?»

Ісус же озвався до нього, кажучи: «Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло.

А хто мене не любить, той і слова мої не береже. І слово, яке ви чуєте, не моє, лише Отця, який послав мене.

Це мовив я до вас, коли з вами перебував.

А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім'я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам.

Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається!

Ви бо чули, що сказав я вам: Відходжу і до вас повернуся. Коли б ви мене любили, то зраділи б, що я до Отця йду: Отець бо більший, ніж я.

Нині сказав я вам те, - перед тим, як воно настане, - щоб, коли настане, - увірували ви.

Небагато говоритиму вже з вами, надходить бо князь світу цього. Щоправда, у мені не має він нічого.

Але щоб світ знав, що я Отця люблю, то так, як Отець мені заповідав, я і чиню. Уставайте ж, ідімо звідси!»

Ісус - правдива виноградина 1-11; завіт любови 12-17; ненависть світу до Ісуса та його учнів 18-27

«Я - виноградина правдива, а мій Отець - виноградар.

Кожну в мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує він. А кожну, яка вроджує плід, він очищує, аби ще більше плоду давала.

Уже і ви чисті -, словом, яким промовляв я до вас.

У мені перебувайте - а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені.

Я виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете.

Якщо хтось у мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, - і вони згоряють!

Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, - просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас.

Тим Отець мій прославляється, коли ви плід щедро приносите, - тож і учнями моїми станете.

Як мене Отець полюбив, так я вас полюбив. Перебувайте у моїй любові!

А в любові моїй перебуватимете, коли заповіді мої будете зберігати, як і я зберіг заповіді мого Отця і в його любові перебуваю.

Я казав вам так для того, щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна.

Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив!

Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає.

Коли ви робите все, що я вам заповідаю, то ви - друзі мої.

Тож слугами вже не називатиму вас: слуга не відає, що його пан робить. Називаю вас друзями, бо все я вам об'явив, що чув від Отця мого.

Не ви мене вибрали, а я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід, а й щоб усе, про що б ви тільки попросили в Отця в моє ім'я, дав вам.

Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного!

Ненавидить вас світ - то знайте: мене він ще перед вами зненавидів.

Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ.

Згадайте слово, що його був я вам вирік: Слуга не більший від пана свого. Переслідували мене - переслідуватимуть і вас. А слово моє зберігали - зберігатимуть і ваше.

Та все те робитимуть вам за моє ім'я, не знають бо того, хто послав мене.

Якби я не прийшов і не говорив до них, гріха не мали б вони. Та нині нема їм пробачення за їхній гріх!

Хто ненавидить мене, той і Отця мого ненавидить.

Був би я не вчинив серед них діл, що їх ніхто інший не вчинив, - гріха не мали б вони. А так - ось бачили, і зненавиділи: і мене, і Отця мого.

Але щоб здійснилося слово, яке в законі їхньому записано: Зненавиділи вони мене без причини!

Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене.

Та й ви свідчитимете: ви бо зо мною від початку.»

Архиєрейська молитва Ісуса Христа

Отак мовив Ісус, а підвівши очі свої до неба, проказав: «Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив,

згідно з владою, що її ти дав йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких ти передав йому.

А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого - Ісуса Христа.

Я тебе на землі прославив, виконавши те діло, яке ти дав мені до виконання.

Тепер же прослав мене, Отче, у себе - славою тією, що її я мав у тебе перед тим, як постав світ!

Я об'явив твоє ім'я людям, яких ти від світу передав мені. Вони були твої, ти ж передав мені їх, і зберегли вони слово твоє.

Нині збагнули вони, що все, тобою дане мені - від тебе;

слова бо, тобою мені дані, я їм дав, і сприйняли вони їх, і справді збагнули, що від тебе я вийшов, і увірували, що ти мене послав.

Молю ж за них: не за світ молю, лише за тих, яких ти передав мені, бо вони - твої.

І все моє -твоє, твоє ж - моє, і в них я прославився.

Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми!

Бувши з ними у світі, я беріг їх у твоє ім'я; тих, яких ти передав мені, я їх стеріг, і ніхто з них не пропав, лише син загибелі, щоб збулося Писання.

Тепер же іду до тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів моїх мали у собі вщерть.

Слово твоє я передав їм, тож зненавидів їх світ, - не від світу бо вони, так само, як і я не від світу.

Не молю, щоб ти узяв їх від світу, лише - щоб зберіг їх від лихого.

Вони не від світу так само, як і я не від світу.

Освяти їх у твоїй істині: слово твоє - істина.

Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ.

Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині.

Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене,

щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об'єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав.

І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно.

Я - в них, і ти - в мені, - щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив мене.

Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зо мною та й бачили мою славу, яку ти дав мені, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу.

Праведний Отче! Світ не спізнав тебе, але я тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси мене.

І об'явив я їм твоє ім'я, і об'являти буду, щоб любов, якою ти полюбив мене, в них перебувала, - а я в них!»

Вiд Iвана, Главы 3-17