Седекія був віку двадцяти й одного року, коли зацарював.
А царював він в Єрусалимі одинадцять років;
ім́я ж його матері Хамутал, дочка Єремії з Лівни.

І робив він зло в Господніх очах, усе так, як робив був Єгояким.

Бо через Господній гнів сталося це на Єрусалим та на Юду, аж поки Він не відкинув їх від Свого обличчя.
А Седекія відпав від вавилонського царя.

І сталося за дев́ятого року його царювання, десятого місяця, десятого дня місяця прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, він та все військо його, на Єрусалим, і розтаборилися проти нього, і побудували проти нього вала навколо.

І ввійшло місто в облогу аж до одинадцятого року царя Седекії.

Четвертого місяця, дев́ятого дня місяця настав великий голод у місті, і не було хліба для народу краю.

І пробитий був пролім у стіні міста, і всі вояки повтікали, і повиходили з міста вночі дорогою брами між двома мурами, що при царському садку, бо халдеї були при місті навколо.
І пішли вони дорогою в степ.

А халдейське військо погналося за царем, та й догнали Седекію в єрихонських степах, а все його військо розпорошилося від нього…

І схопили царя, і відвели його до царя вавилонського до Рівли в краю Хамата, і там його той засудив.

І цар вавилонський порізав Седекіїних синів на очах його, а також Юдиних зверхників він порізав у Рівлі…

А очі Седекії він вибрав, і зв́язав його ланцюгами.
І відвів його вавилонський цар до Вавилону, і посадив його до в́язниці аж до дня його смерти…

А п́ятого місяця, десятого дня місяця, це дев́ятнадцятий рік царя Навуходоносора, вавилонського царя, прийшов до Єрусалиму Невузар́адан, начальник царської сторожі, що ставав перед обличчям вавилонського царя.

І він спалив Господнього дома та дома царевого, і всі доми в Єрусалимі, і спалив кожного великого дома огнем.

І мури навколо Єрусалиму порозбивало все халдейське військо, що було з начальником царської сторожі.

А з бідноти народу та решту народу, що позостався в місті, і перебіжників, що перебігли до вавилонського царя, і решту простого люду повиганяв Невузар́адан, начальник царської сторожі.

А з бідноти краю начальник царської сторожі позоставив декого за винарів та за рільників.

А мідяні стовпи, що в Господньому домі, і підстави, і мідяне море, що в Господньому домі, халдеї поламали, і понесли всю їхню мідь до Вавилону.

І горнята, і лопатки, і ножиці, і кропильниці, і ложки, і ввесь мідяний посуд, що ним служать, позабирали.

І миски, і кадильниці, і кропильниці, і горнята, і свічники, і ложки, і жертовні миски, і що було золоте забрав золото, а що срібне срібло взяв начальник царської сторожі.

Два стовпи, одне море, дванадцять мідяних волів, що під підставами, що цар Соломон поробив був для Господнього дому, не було й ваги для міді всіх цих речей!

А стовпи вісімнадцять ліктів високість одного стовпа, і шнурок на дванадцять ліктів оточував його, а грубина його чотири пальці, всередині порожнявий.

І маковиця на ньому мідяна, а високість однієї маковиці п́ять ліктів та мережка, і гранатові яблука на маковиці навколо, усе мідь.
І для другого стовпа так само, і гранатові яблука.

І було гранатових яблук дев́ятдесят і шість на кожну сторону, усіх гранатових яблук на мережці навколо сто.

начальник царської сторожі взяв Сераю, головного священика, і Цефанію, другого священика, та трьох сторожів порога.

А з міста взяв він одного евнуха, що був начальником над військовими, та семеро чоловіка з тих, що бачать цареве обличчя, що були знайдені в місті, і писаря, зверхника військового відділу, що записував народ краю до військового відділу, і шістдесят чоловіка з народу краю, що знаходилися в місті.

І позабирав їх Невузар́адан, начальник царської сторожі, і відвів їх до вавилонського царя, до Рівли.

І вдарив їх вавилонський цар, і позабивав їх у Рівлі, у хаматовому краї.
І пішов Юда на вигнання з своєї землі!

Оце той народ, що вигнав Навуходоносор: у сьомому році три тисячі й двадцять і три юдеї.

У вісімнадцятому році Навуходоносора вигнав він з Єрусалиму вісім сотень тридцять і дві душі.

У році двадцятому й третьому вигнав Невузар́адан, начальник царської сторожі, сім сотень сорок і п́ять душ юдеїв.
Усіх душ чотири тисячі й шість сотень.

І сталося за тридцятого й сьомого року вигнання Єгоякима, Юдиного царя, дванадцятого місяця, двадцятого й п́ятого дня місяця, Евіл-Меродах, цар вавилонський, у році свого зацарювання, змилувався над Єгоякимом, Юдиним царем, і вивів його з дому ув́язнення.

І він говорив з ним добре, і поставив трона його понад трона царів, що були з ним у Вавилоні.

І змінив в́язничну одежу його, і він завжди їв хліб перед ним по всі дні свого життя.

А їжа його, їжа стала, видавалася йому від вавилонського царя, щоденне кожного дня, аж до дня його смерти, по всі дні його життя.