Азбука веры » Біблія » Iсая » гл.6

Iсая, Глава 6

Толкования

Толкования главы

6:1

см.:Исх.24:10;2Пар.26:23;Ин.12:41;

6:2

см.:Дан.7:9-10;

6:3

см.:Откр.3:7;Откр.4:8;Лк.1:49;

6:4

см.:Иез.10:4;

6:5

см.:Исх.30:20;Втор.5:25;Суд.13:22;

6:6

см.:Евр.13:10;

6:7

см.:Иер.1:9;Дан.10:16;

6:8

см.:1Тим.3:1;

6:9

см.:Иер.5:21;Мф.13:14;Мк.4:12;Лк.8:10;Ин.12:40;Деян.28:26;Рим.11:8;

6:10

6:11

см.:2Пар.33:11;

6:12

6:13

см.:Зах.8:12;Зах.13:8;Ис.53:10;Ос.2:23;

Украинский (Огієнко)

Языки

Року смерти царя Озії бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм.

Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав.

І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!

І захиталися чопи порогів від голосу того, хто кликав, а храм переповнився димом!

Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений!
Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!

І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника.

І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений.

І почув я голос Господа, що говорив: Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?
А я відказав: Ось я, пошли Ти мене!

А Він проказав: Іди, і скажеш народові цьому: Ви будете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити завжди, але не пізнаєте.

Учини затужавілим серце народу цього, і тяжкими зроби його уші, а очі йому позаклеюй, щоб не бачив очима своїми, й ушима своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не навернувся, і не був уздоровлений він!

І сказав я: Аж доки, о Господи?
А Він відказав: Аж доки міста спустіють без мешканця, і доми без людей, а земля спустошена буде зовсім…

І віддалить людину Господь, і буде велике опущення серед землі…

І коли позостанеться в ній ще десята частина, вона знову спустошена буде…
Але мов з теребинту й мов з дубу, зостанеться в них пень по зрубі, насіння бо святости пень їхній!