А як заговорили сім громів голосами своїми, я хотів був писати.
Та я почув голос із неба, що до мене казав: Запечатай оте, що сім громів казали, і того не пиши!

А Ангол, що я бачив його, як стояв він на морі й землі, зняв до неба правицю свою

та й поклявся Живучим по вічні віки, Який створив небо та те, що на ньому, і землю та те, що на ній, і море й що в нім, що вже часу не буде,

а дня голосу сьомого Ангола, коли він засурмить, довершиться Божа таємниця, як Він благовістив був Своїм рабам пророкам.

І голос, що я чув його з неба, став знов говорити зо мною й казати: Піди, та візьми розгорнену книжку з руки Ангола, що стоїть на морі й землі.

І пішов я до Ангола та й промовив йому, щоб дав мені книжку.
А він мені каже: Візьми, і з́їж її!
І гіркість учинить вона для твого живота, та в устах твоїх буде солодка, як мед.

І я взяв з руки Ангола книжку та й з́їв її.
І була вона в устах моїх, немов мед той, солодка.
Та коли її з́їв, вона гіркість зробила в моїм животі…

І сказали мені: Ти мусиш знову пророкувати про народи, і поган, і язики, і про багато царів.