Азбука веры » Біблія » Діяння Апостолів » гл.12

Діяння Апостолів, Глава 12

Толкования

Толкования главы

12:1

12:2

см.:Мф.20:23;

12:3

12:4

12:5

12:6

12:7

12:8

см.:Мк.6:9;

12:9

12:10

12:11

12:12

12:13

12:14

12:15

см.:Быт.48:16;Мф.18:10;

12:16

12:17

12:18

12:19

12:20

см.:3Цар.5:1:9;

12:21

12:22

12:23

12:24

см.:Ис.55:11;Деян.6:7;Кол.1:6;

12:25

см.:Деян.11:30;Деян.13:5;

Украинский (Огієнко)

Языки

А Цар Ірод тоді підніс руки, щоб декого з Церкви гнобити.

І мечем він стяв Якова, брата Іванового.

А бачивши, що подобалося це юдеям, він задумав схопити й Петра.
Були ж дні Опрісноків.

І, схопивши його, посадив до в́язниці, і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Пасці.

Отож, у в́язниці Петра стерегли, а Церква ревно молилася Богові за нього.

А як Ірод хотів його вивести, Петро спав тієї ночі між двома вояками, закутий у два ланцюги, і сторожа пильнувала в́язницю при дверях.

І ось Ангол Господній з́явився, і в в́язниці засяяло світло.
І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: Мерщій вставай!
І ланцюги йому з рук поспадали.

А Ангол до нього промовив: Підпережися, і взуй сандалі свої.
І він так учинив.
І каже йому: Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди.

І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від Ангола, бо думав, що видіння він бачить.

Як сторожу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, і вона відчинилась сама їм.
І, вийшовши, пройшли одну вулицю, і відступив Ангол зараз від нього.

Сказав же Петро, опритомнівши: Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого Ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чекання народу юдейського.

А зміркувавши, він прийшов до садиби Марії, матері Івана, званого Марком, де багато зібралося й молилося.

І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служниця, що звалася Рода,

та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воротях стоїть!…

А вони їй сказали: Чи ти навісна?
Та вона запевняла своє, що є так.
Вони ж говорили: То Ангол його!

А Петро й далі стукав.
Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися.

Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в́язниці.
І сказав: Сповістіть про це Якова й браттю.
І, вийшовши, він до іншого місця пішов.

Коли ж настав день, поміж вояками зчинилась велика тривога, що то сталось з Петром.

А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стратити.
А сам із Юдеї відбув в Кесарію, і там перебував.

А Ірод розгніваний був на тирян та сидонян.
І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царського постельника Власта, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царської.

Дня ж призначеного Ірод убрався в одежу царську, і на підвищенні сів та й до них говорив.

А натовп кричав: Голос Божий, а не людський!

І Ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові.
І черва його з́їла, і він умер…

Слово ж Боже росло та помножувалось.

А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що прозваний Марком.