А оце останні Давидові слова: Слово Давида, сина Єссеєвого, і слово мужа високопоставленого, помазаного Богом Якововим, і солодкого піснотворця Ізраїлевого.

Дух Господній говорить в мені, а слово Його на моїм язику!

Сказав Бог Ізраїлів, Скеля Ізраїлева говорила мені: пануючий серед людей, справедливий панує у Божім страху!

І він буде, як світло поранку безхмарного, коли сонце виходить уранці, як з блиску трава виростає з землі по дощі!

Чи мій дім не такий перед Богом?
Вічного бо заповіта в усьому мені там укладено і він стережеться, бо він усе спасіння моє й усе жадання!
Хіба Він не дасть, щоб він виріс?

А нечестивий, як терен, відкинений, і вони всі, бо рукою його не беруть.

А хто хоче до них доторкнутись, нехай запасеться залізом чи держаком списа, і на місці своїм огнем будуть попалені!

А оце імена Давидових лицарів: Йошев-Башшевет, тахкемонець, голова ґвардії, він вимахував своїм держаком одним разом на вісім сотень побитих.

По ньому Елеазар, син Додо, сина Ахохі, був серед трьох лицарів з Давидом.
Коли филистимляни зневажали ізраїльтян, що зібралися там на війну, і повтікали всі ізраїльтяни,

він устав, та й ударив на филистимлян, аж змучилася рука його, і приліпилася рука його до меча.
І зробив Господь велике спасіння того дня, а народ вертався за ним тільки на грабування.

А по ньому Шамма, син Аґе, гарарянин.
І зібралися филистимляни до Лехи, а там була ділянка поля, повна сочевиці, а народ повтікав перед филистимлянами.

І став він посередині тієї ділянки та й врятував її, а филистимлян побив.
І зробив Господь велике спасіння.

І зійшли троє з тридцяти напочатку, і прийшли в жнива до Давида, до твердині Адуллам.
А громада филистимлян таборувала в долині Рефаїм.

Давид же тоді був у твердині, а залога филистимська була тоді в Віфлеємі.

І спрагнув Давид та й сказав: Хто напоїть мене водою з криниці, що в брамі?

І продерлися ці три лицарі до филистимського табору, і зачерпнули води з віфлеємської криниці, що в брамі.
І вони винесли, і принесли до Давида, та він не схотів її пити, і вилив її для Господа,

та й сказав: Борони мене, Господи, чинити таке!
Чи я буду пити кров тих мужів, що ходили, наражаючи життям своїм?
І не хотів він пити її…
Оце зробили три ці лицарі.

А Авішай, брат Йоава, Церуїного сина, він голова цих тридцяти.
І він вимахував своїм списом над трьома сотнями, що побив.
І він мав славу серед тих трьох.

Із тих тридцятьох він був найбільше поважаний, і став він їм за провідника.
А до тих трьох не належав.

А Беная, син Єгоядин, син хороброго мужа, багаточинний, з Кавцеїлу, побив двох синів Аріїла моавського.
І він зійшов, і забив лева в середині ями сніжного дня.

Також побив він одного єгиптянина, мужа поставного, а в руці цього єгиптянина був спис.
І зійшов він до нього з києм, і видер списа з руки того єгиптянина, та й убив його списом його.

Оце зробив Беная, син Єгоядин, і його слава була серед тих трьох лицарів.

З тих тридцяти він був поважніший, а до тих трьох не належав.
І Давид призначив його до своєї таємної ради.

Асаїл, Йоавів брат, серед тих тридцяти;
Елханан, син Додів, із Віфлеєму;

Шамма хародянин, Еліка хародянин,

Хелец цалтянин;
Іра, син Іквешів, текоїтянин;

Авіезер аннетотянин, Мевуннай хушатянин,

Цалмон ахохянин, Магарай нетофатянин,

Хелев, син Баанин, нетофатянин;
Іттай, син Ріваїв, міґґів́атянин, сини Веніяминові;

Беная пір́ятонянин, Гіддай з Нахале-Ґаашу,

Аві-Алвон арватянин, Азмавет бархум́янин,

Ел́яхба шаалвонянин, сини Яшемові, Йонатан,

Шамма гарарянин;
Ахіам, син Шарарів, арарянин;

Еліфелет, син Ахасбаїв, сина маахатянина;
Еліям, син Ахітофелів, ґіллонянин;

Хецрав кармелянин, Паарай арб́янин,

Їґ́ал, син Натанів, з Цови;
Бані ґадянин,

Целек аммонеянин;
Нахарай бееротянин, зброєноша Йоава, сина Церуїного;

Іра їтрянин, Ґарев їтрянин,

Урія хіттянин, усіх тридцять і сім.