І був голод за днів Давида три роки, рік за роком.
І шукав Давид Господнього лиця, а Господь сказав: Кров на Саула та на його дім за те, що повбивав він ґів́онітян.

І покликав цар ґів́онітян та й сказав їм про це.
А ґів́онітяни, вони не з Ізраїлевих синів, а з останку амореянина, а Ізраїлеві сини були присягнули їм.
Та Саул шукав, щоб повбивати їх через свою горливість для синів Ізраїля та Юди.

І сказав Давид до ґів́онітян: Що я зроблю вам і чим надолужу, щоб ви поблагословили Господню спадщину?

І сказали йому ґів́онітяни: Не треба нам ані срібла, ані золота від Саула та від дому його, і не треба нам забивати чоловіка в Ізраїлі.
А він сказав: Що ви скажете, зроблю вам.

І сказали вони до царя: Чоловік той, що вигубив нас, і що замишляв на нас, щоб нас винищити, щоб ми не стали в усій Ізраїлевій границі,

нехай буде нам дано семеро мужа з синів його, і ми повішаємо їх для Господа в Ґів́аті Саула, Господнього вибранця.
А цар сказав: Я дам.

Та змилосердився цар над Мефівошетом, сином Йонатана, Саулового сина, через Господню присягу, що була поміж ними, між Давидом та між Йонатаном, Сауловим сином.

І взяв цар двох синів Ріцпи, дочки Айї, яких вона породила Саулові, Армонія та Мефівошета, і п́ятьох синів Мелхоли, Саулової дочки, що вона породила Адріїлові, синові мехолатянина Барзіллая,

та й дав їх у руку ґів́онітян, і вони повішали їх на горі перед Господнім лицем.
І впали семеро разом, а були вони побиті в перших днях жнив, коли початок жнив ячменю.

А Ріцпа, дочка Айїна, взяла веретище, і простягла його собі на скелі, і була там від початку жнив аж поки не зійшли на них води з неба, і не дала вона спочити на них птаству небесному вдень, а польовій звірині вночі…

І було донесено Давидові, що зробила Ріцпа, Айїна дочка, Саулова наложниця.

А Давид пішов, і взяв кості Саула та кості сина його Йонатана від господарів ґілеадського Явешу, що викрали були їх із майдану Бет-Шану що їх повісили там филистимляни того дня, коли филистимляни побили Саула в Ґілбоа.

І виніс він звідти кості Саула та кості сина його Йонатана, і зібрали кості повішаних.

І поховали кості Саула та сина його Йонатана в Веніяминовому краї, в Целі, в гробі батька його Кіша.
І зробили все, що наказав був цар, і потому Бог був ублаганий Краєм.

І була ще війна филистимлян з Ізраїлем.
І зійшов Давид та з ним слуги його, і воювали з филистимлянами.
І змучився Давид.

І був Ішбі в Нові, що з нащадків Рафи, а вага його списа три сотні шеклів міді, і оперезаний він був новою зброєю.
І він сказав, щоб забити Давида.

Та поміг йому Авішай, син Церуїн, і він ударив филистимлянина, та й забив його.
Тоді Давидові люди присягли йому, говорячи: Ти не вийдеш уже з нами на війну, і не погасиш Ізраїлевого світильника!

І сталося потім, і була ще війна в Нові з филистимлянами.
Тоді хушанин Сіббехай побив Сафа, що з нащадків Рафи.

І була ще війна в Нові з филистимлянами, і віфлеємець Елханан, син Яаре, і побив ґатянина Ґоліята, а держак списа його був, як ткацький вал.

І була ще війна в Ґаті.
А там чоловік великого зросту, що мав на руках та на ногах по шість пальців, числом двадцять і чотири.
Також і він був народжений тому Рафі.

І зневажав він Ізраїля, та вбив його Йонатан, син Шім́ї, Давидового брата!

Четверо тих були народжені тому Рафі в Ґаті, і попадали вони від руки Давида та від руки його слуг.