І сталося потому, і запитався Давид Господа, говорячи: Чи йти мені в одне з Юдиних міст?
А Господь відказав йому: Іди!
І сказав Давид: Куди я піду?
А Він відказав: У Хеврон!

І ввійшов туди Давид, а також дві жінки його: їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармелянина Навала.

І людей своїх, що були з ним, привів Давид кожного та дім його, і вони осілися по хевронських містах.

І посходилися Юдині мужі, і помазали там Давида царем над Юдиним домом.
А Давидові розповіли, кажучи: Люди ґілеадського Явешу поховали Саула.

І послав Давид людей до ґілеадського Явешу, і сказав до них: Благословенні ви для Господа, що зробили цю милість із своїм паном, із Саулом, та поховали його!

А тепер нехай Господь зробить вам милість та правду, і я теж зроблю вам те добро за те, що ви зробили цю річ.

А тепер нехай зміцняться ваші руки, і будьте мужні, бо помер пан ваш Саул, а також Юдин дім помазав мене царем над собою.

А Авнер, Нерів син, провідник Саулового війська, узяв Іш-Бошета, Саулового сина, та й привів його до Маханаїму.

І він настановив його царем над Ґілеадом, і над Ашуреянином, і над Їзреелем, і над Єфремом, і над Веніямином, і над усім Ізраїлем.

Іш-Бошет, Саулів син, був віку сорока літ, коли зацарював над Ізраїлем, і царював два роки, тільки дім Юди був за Давидом.

А число днів, що Давид був царем у Хевроні над Юдиним домом, сім літ і шість місяців.

І вийшов Авнер, Нерів син, та слуги Іш-Бошета, Саулового сина, з Маханаїму до Ґів́ону.

А Йоав, син Церуї, та Давидові слуги вийшли й зустріли їх разом при ґів́онському ставі.
І засіли вони ті з того боку ставу, а ті з цього боку ставу.

І сказав Авнер до Йоава: Нехай встануть ці юнаки, і побавляться перед нами!
І сказав Йоав: Нехай встануть.

І встали, і перейшли в числі дванадцяти для Веніямина та для Іш-Бошета, Саулового сина, та дванадцять із Давидових слуг.

І схопили один одного за голову, та й всадили свого меча до боку один одного, і попадали разом.
І назвали ім́я тому місцю: Хелкат-Гаццурім, що в Ґів́оні.

І знявся того дня дуже жорстокий бій, і був побитий Авнер та Ізраїлеві люди Давидовими слугами.

І були там три сини Церуї: Йоав, і Авішай, і Асаїл.
А Асаїл був легкий в ногах своїх, як польова та газеля.

І гнався Асаїл за Авнером, і не збочував, ані праворуч, ані ліворуч із погоні за Авнером.

І обернувся Авнер позад себе й сказав: Чи це ти, Асаїле?
А той відказав: Я.

І сказав йому Авнер: Збоч собі на правицю свою чи на лівицю свою, і схопи собі одного із слуг, і візьми собі зброю його.
Та не хотів Асаїл спинити погоні за ним.

А Авнер знов говорив до Асаїла: Спинися в гонитві за мною!
Нащо я вб́ю тебе?
І як зведу я обличчя своє до брата твого Йоава?

А той відмовився спинитися.
І вдарив його Авнер заднім кінцем списа в живіт, і спис вийшов іззаду його!
І впав він там, і помер на місці…
І сталося, кожен, хто приходив до того місця, де впав Асаїл та помер, то спинявся.

І гналися Йоав та Авішай за Авнером.
І сонце зайшло, а вони прийшли до згір́я Амма, що навпроти Ґіаху, на дорозі до Ґів́онської пустині.

І зібралися Веніяминові сини при Авнері, і склали один відділ, та й спинилися на верхів́ї одного взгір́я.

І кликнув Авнер до Йоава й сказав: Чи завжди меч буде жерти?
Чи ти не знаєш, що гіркота буде наостанку?
І аж доки ти не скажеш народові спинитися в гонитві за своїми братами?

А Йоав відказав: Як живий Бог, коли б ти не сказав був іншого, то ще від ранку народ був би перестав гнатися за братом своїм.

І засурмив Йоав у сурму, і спинився ввесь народ, і не гналися вже за Ізраїлем, і більше вже не воювали.

А Авнер та люди його йшли степом усю ту ніч, і перейшли Йордан, і пройшли ввесь Бітрон, і прийшли до Маханаїму.

І Йоав вернувся з погоні за Авнером, і зібрав увесь народ, і забракло з Давидових слуг дев́ятнадцяти чоловіка та Асаїла.

А Давидові слуги побили з Веніямина та з людей Авнера, три сотні й шістдесят чоловіка, що померли.

І винесли Асаїла, і поховали його в гробі батька його, що в Віфлеємі.
І йшли цілу ніч Йоав та люди його, а розсвіло їм у Хевроні.