І затремтів цар, і вийшов на горішній поверх брами, та й заплакав.
А коли йшов, то так говорив: Сину мій, Авесаломе, сину мій!
Сину мій, Авесаломе!
О, якби я був помер замість тебе, Авесаломе!
Сину мій, сину мій!…

А Йоаву донесено: Ось цар плаче, і зачав жалобу по Авесаломові.

І того дня ця перемога обернулася на жалобу для всього народу, бо того дня народ почув, що казали: Засмутився цар за своїм сином!

І прокрадався народ того дня, щоб увійти до міста, як прокрадається народ, засоромлений своєю втечею з бою…

А цар закрив своє обличчя.
І голосив цар сильним голосом: Сину мій, Авесаломе!
Авесаломе, сину мій!
Сину мій!…

І прийшов Йоав до дому царя, та й сказав: Сьогодні ти засоромив обличчя всіх своїх рабів, які сьогодні врятували життя твоє, і життя синів твоїх та дочок твоїх, і життя жінок твоїх, і життя наложниць твоїх,

через те, що ти любиш тих, хто тебе ненавидить, і ненавидиш тих, хто тебе любить, бож сьогодні ти виявив, що нема в тебе вождів ані слуг.
Бо сьогодні я знаю, що коли б Авесалом був живий, а ми всі сьогодні були мертві, то тоді це було б любе в очах твоїх…

А тепер устань, і говори до серця своїх рабів.
Бо присягаю Господом, якщо ти не вийдеш, то цієї ночі ніхто не буде ночувати з тобою, і це буде тобі гірше за всяке зло, що приходило на тебе від молодости твоєї аж дотепер!

І цар устав та й засів у брамі, а всьому народові донесли, говорячи: Ось цар сидить у брамі!
І посходився ввесь народ перед царське обличчя, а Ізраїль повтікав кожен до своїх наметів.

І сперечався ввесь народ по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: Цар урятував нас від руки всіх наших ворогів, він же врятував нас із руки филистимлян, а тепер утік із краю перед Авесаломом.

А Авесалом, якого ми помазали були над собою, помер на війні.
А тепер чого ви зволікаєте щоб вернути царя?

І цар Давид послав до священиків, до Садока та до Евіятара, говорячи: Говоріть так до Юдиних старших: Чого ви будете останніми, щоб вернути царя до його дому?
А слово всього Ізраїля прийшло вже до царя, до його дому.

Ви браття мої, ви кість моя та тіло моє!
І чого ви будете останніми, щоб вернути царя?

А Амасі скажете: Чи ж ти не кість моя та не тіло моє?
Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо ти не будеш у мене вождем війська по всі дні замість Йоава.

І прихилив він серце всіх Юдиних мужів, як одного чоловіка.
І послали вони до царя: Вернися ти та всі твої слуги!

І вернувся цар, і прийшов аж до Йордану, а Юда прийшов до Ґілґалу назустріч цареві, щоб перепровадити царя через Йордан.

А Шім́ї, Ґерин син, Веніяминівець, що з Бахуріму, поспішив і зійшов з Юдиними мужами на зустріч царя Давида.

І з ним було тисяча чоловіка з Веніямина, та Ціва, слуга Саулового дому, і п́ятнадцятеро синів його та двадцятеро його рабів із ним.
І вони перейшли Йордан перед царем.

І перейшов порон, щоб перепровадити царський дім та зробити, що було добре в очах його.
А Шім́ї, Ґерин син, упав перед царем, як той переходив Йордан,

та й цареві сказав: Нехай пан не порахує мені переступу, і не пам́ятай, що раб твій провинився був того дня, коли мій пан цар вийшов був з Єрусалиму, щоб цар не поклав це до серця свого!

Бо раб твій знає, що згрішив він, і ось я прийшов сьогодні з усього Йосипового дому перший, щоб вийти зустріти мого пана царя.

А Авішай, син Церуїн, відповів та й сказав: Чи ж не буде забитий Шім́ї за те, що проклинав Господнього помазанця?

А Давид відказав: Що вам до мене, сини Церуїні, що ви сьогодні стаєте мені за сатану?
Чи сьогодні буде забитий хто в Ізраїлі?
Хіба ж я не знаю, що сьогодні я цар над Ізраїлем?

А до Шім́ї цар сказав: Не помреш!
І заприсягнув йому цар.

І зійшов спіткати царя й Мефівошет, онук Саулів.
А він не оправляв ніг своїх і не оправляв вуса свого, і не оправляв своєї одежі від дня, як цар вийшов, аж до дня, коли він вернувся з миром.

І сталося, коли прийшов він до Єрусалиму зустріти царя, то сказав йому цар: Чому ти не пішов зо мною, Мефівошете?

А той відказав: Пане мій царю, раб мій обманив мене!
Бо я, раб твій, сказав: осідлаю собі осла, і сяду на нього, та й поїду з царем, бо раб твій кульгавий.

Та він очернив раба твого перед паном моїм царем.
А мій пан цар, немов Божий Ангол, тому зроби, що добре в очах твоїх!

Бож хіба ввесь дім батька мого не був вартий смерти перед моїм паном царем?
Та ти вмістив раба свого серед їдців свого столу.
І яке ж я маю право скаржитися перед царем?

І сказав йому цар: Пощо ти говориш іще оці свої слова?
Я сказав: ти та Ціва поділите поле.

І сказав Мефівошет до царя: Нехай він візьме навіть усе по тому, коли мій пан, цар прийшов із миром до дому свого!.

А ґілеадянин Барзіллай зійшов з Роґеліму, і перейшов з царем Йордан, щоб провести його за Йордан.

А Барзіллай був дуже старий, віку восьмидесяти літ.
І він годував царя, як той сидів був у Маханаїмі, бо він був дуже заможна людина.

І сказав цар до Барзіллая: Перейди зо мною, і я буду годувати тебе при собі в Єрусалимі.

І сказав Барзіллай до царя: Скільки ще часу життя мого, що я піду з царем до Єрусалиму?

Я сьогодні віку восьмидесяти літ.
Чи можу я розпізнавати між добрим та злим?
Чи розкуштує твій раб, що буду їсти та що буду пити?
Чи послухаю я ще голосу співаків та співачок?
І пощо буде ще раб твій тягарем для свого пана царя?

Трохи перейде твій раб із царем за Йордан.
І чого цар висвідчує мені оце?

Нехай раб твій вернеться, і нехай помре у своєму місті при гробі батька свого та своєї матері.
А ось раб твій, син мій Кімган перейде з паном моїм, із царем, а ти зроби йому, що добре в очах твоїх.

І сказав цар: Кімган перейде зо мною, а я зроблю йому, що миле в очах твоїх.
І все, що вибереш у мене, я зроблю тобі!

І ввесь народ перейшов Йордан, перейшов і цар.
І цар поцілував Барзіллая, та й поблагословив його, і той вернувся на своє місце.

І перейшов цар до Ґілґалу, а з ним перейшов Кімган та ввесь Юдин народ, і вони перепровадили царя, а також перейшла половина Ізраїлевого народу.

Аж ось усі ізраїльтяни прийшли до царя.
І сказали вони цареві: Чому вкрали тебе наші браття, люди Юдині, і перепровадили царя та його дім через Йордан, та всіх Давидових людей з ним?

І відповіли всі Юдині люди Ізраїлеві: Бо близький цар до нас!
І чого то запалився тобі гнів на цю річ?
Чи справді з́їли ми що в царя?
Чи теж справді він роздав нам які дарунки?

І відповіли ізраїльтяни юдеям та й сказали: Нас десять частин у царя, а також і в Давида ми ліпші від вас.
Чому ж ви злегковажили нас?
Хіба ж не нам було перше слово, щоб вернути царя?
Але слово юдеїв було гостріше від слова ізраїльтян.