І послав Давид народ, третину під рукою Йоава, і третину під рукою Авішая, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Іттая.
І сказав цар до народу: Конче піду також і я з вами!

Та народ сказав: Ти не підеш!
Бо якщо ми справді втечемо, вони не звернуть на нас уваги.
І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти як нас десять тисяч.
А тепер буде ліпше, як будеш допомагати нам із міста.

І сказав до них цар: Що буде добре в очах ваших, зроблю.
І став цар при брамі, а ввесь народ повиходив за сотнями та за тисячами.

А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Обережно будьте мені з моїм юнаком Авесаломом!
А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідникам про Авесалома.

І вийшов народ на поле навперейми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі.

І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими рабами.
І була там того дня велика поразка, полягло двадцять тисяч!

І поширився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч.

І спіткався Авесалом із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі.
І підбіг мул під гущавину великого дуба, а його волосся заплуталося в дубі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг…

І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: Ось я бачив Авесалома, що висить на дубі.

І сказав Йоав до чоловіка, що доносив йому: Ось ти бачив, а чому ти не вразив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одного пояса.

І сказав той чоловік до Йоава: А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, не простягну своєї руки на царського сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака Авесалома!

Або коли б я допустився в душі своїй неправди, а всяка річ не затаїться перед царем!
то й ти став би проти мене.

І сказав Йоав: Не буду отак зволікати з тобою!
І він узяв три стрілі в руку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий висів на середині дуба…

І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вдарили Авесалома, та й убили його…

І засурмив Йоав у сурму, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав народ.

І взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і накидали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтікав кожен до намету свого.

А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам́ятника, що в царській долині, бо він казав: Нема в мене сина, щоб згадувати про ймення моє.
І він назвав пам́ятникові ім́я на своє ім́я.
І звалось його: Яд-Авесалом, і так зветься він аж до цього дня.

А Ахімаац, Садоків син, сказав: Побіжу я й сповіщу цареві, що Господь визволив його від руки його ворогів.

І сказав йому Йоав: Не ти вісник цього дня, а сповістиш іншого дня.
А цього дня не сповістиш тому, що це ж царський син помер.

І сказав Йоав до кушита: Іди, донеси цареві, що ти бачив.
А кушит уклонився Йоавові, та й побіг.

А Ахімаац, син Садока, знову сказав до Йоава: А нехай буде, що буде!
Побіжу й я за кушитом!
Йоав же відказав: Пощо ти побіжиш, мій сину, коли нема доброї вістки?

А нехай буде, що буде, побіжу!
І той сказав йому: Біжи!
І побіг Ахімаац дорогою рівнини, і випередив кушита.

А Давид сидів між двома брамами.
А вартівник пішов на дах брами на мур, і звів свої очі та й побачив, аж ось біжить самітний чоловік.

І кликнув вартівник, і доніс цареві.
А цар сказав: Якщо він сам, вістка в устах його!
А чоловік усе йшов та зближався.

І побачив вартівник іншого чоловіка, що біг.
І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав: Ось біжить самітний чоловік.
А цар сказав: І цей зо звісткою!

І сказав вартівник: Я бачу біг першого, як біг Ахімааца, Садокового сина.
А цар сказав: То чоловік добрий, і приходить з доброю звісткою.

І кликнув Ахімаац, і сказав до царя: Мир!
І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав: Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які піднесли були руку свою проти мого пана царя!

А цар сказав: Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом?
І сказав Ахімаац: Я бачив велике замішання, коли Йоав посилав царського раба та мене, твойого раба, та я не знаю, що то…

І сказав цар: Відійди набік, стань отут.
І той відійшов набік та й став.

Аж ось приходить кушит.
І сказав кушит: Нехай прийме звістку мій пан цар, бо сьогодні визволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе.

І сказав цар до кушита: Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом?
І сказав кушит: Нехай станетья, як тому юнакові, ворогам мого пана царя та всім, що повстали на тебе на зло!…