І вставав Авесалом рано, та й ставав при дорозі до брами.
І, бувало, кожного чоловіка, що мав суперечку та йшов до царя на суд, то Авесалом кликав його та й питав: З якого ти міста?
І той говорив: З одного з Ізраїлевих племен твій раб.

І говорив до нього Авесалом: Дивися, слова твої добрі та слушні, та в царя нема кому тебе вислухати.

І говорив Авесалом: Коли б мене настановлено суддею в Краю, то до мене приходив би кожен чоловік, що мав би суперечку чи судову справу, а я виправдував би його.

І, бувало, коли хто підходив поклонитися йому, то він простягав свою руку, і хапав його та цілував його.

І робив Авесалом, як ось це, усьому Ізраїлеві, хто приходив на суд до царя.
І крав Авесалом серця Ізраїлевих людей!

І сталося в кінці сорока літ, і сказав Авесалом до царя: Піду я та виповню обітницю мою, що я обіцяв був Господеві в Хевроні.

Бо раб твій, коли осів був у Ґешурі в Арамі, склав обітницю, говорячи: Якщо Господь справді поверне мене до Єрусалиму, то я буду служити Господеві.

І сказав йому цар: Іди з миром!
І той устав та й пішов до Хеврону.

І порозсилав Авесалом вивідувачів по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: Коли ви почуєте сурмлення сурми, то скажете: Зацарював Авесалом у Хевроні!

А з Авесаломом пішли двісті чоловіка з Єрусалиму, що були покликані;
а йшли вони в простоті своїй, і нічого не знали.

І послав Авесалом покликати ґілонянина Ахітофела, Давидового дорадника, з його міста з Ґіло, як він мав приносити жертви.
І був то сильний бунт, і народ все змножувався з Авесаломом.

І прийшов вісник до Давида, говорячи: Серце ізраїльтян стало за Авесаломом.

І сказав Давид до всіх своїх слуг, що були з ним в Єрусалимі: Уставайте і втікаймо, а то не зможемо втекти перед Авесаломом.
Поспішіть відійти, щоб він не поспішив і не догнав нас, і щоб не було нам від нього лиха, і не побив цього міста вістрям меча.

І сказали цареві царські раби: Усе, що вибере наш пан цар, то при тому твої раби!

І вийшов цар та ввесь його дім пішки, а цар позоставив десять жінок наложниць, щоб стерегли дім.

І вийшов цар та ввесь народ пішки, і стали вони в Бет-Гамерхаку.

А всі його слуги йшли перед ним, а також усі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни, шість сотень чоловіка, що прийшли були пішки з Ґату, ішли перед царем.

А цар сказав до ґатянина Іттая: Чого підеш і ти з нами?
Вернися, і сиди з тим царем, бо ти чужий та й вигнанець зо свого місця.

Учора прийшов ти, а сьогодні я мав би турбувати тебе йти з нами?
А я йду, куди піду, куди доведеться.
Вернися, і забери братів своїх із собою.
А Господь учинить тобі милість та правду!

І відповів Іттай до царя та й сказав: Як живий Господь і живий мій пан цар, тільки в тому місці, в якому буде мій пан цар, чи то на смерть, чи то на життя, то там буде твій раб!

І сказав Давид до Іттая: Іди й перейди!
І перейшов ґатянин Іттай та всі його люди, та всі діти, що були з ним.

А ввесь той Край плакав ревним голосом, і ввесь народ переходив.
А цар переходив потік Кедрон, і ввесь народ переходив дорогою до пустині.

А ось ішли й Садок та всі Левити з ним, що несли ковчега Божого заповіту.
І вони поставили Божого ковчега, а Евіятар приносив цілопалення, аж поки ввесь народ не вийшов із міста.

І сказав цар до Садока: Поверни Божого ковчега до міста.
Якщо я знайду милість у Господніх очах, і Він поверне мене, то я побачу Його та мешкання Його.

А якщо Він скаже так: Не бажаю тебе, ось я: нехай зробить мені, як добре в очах Його.

І сказав цар до священика Садока: Чи ти бачиш це все?
Вернися з миром до міста, а син твій Ахімаац та син Евіятарів Йонатан, обидва ваші сини будуть із вами.

Глядіть, я буду проволікати в степах цієї пустині, аж поки не прийде від вас слово, щоб повідомити мене.

І повернув Садок та Евіятар Божого ковчега до Єрусалиму, та й осілися там.

А Давид сходив узбіччям на гору Оливну, та все плакав.
А голова його була покрита, і він ішов босий.
А ввесь народ, що був із ним, усі позакривали голову свою, і все йшли та плакали…

А Давидові донесли, говорячи: Ахітофел серед зрадників з Авесаломом.
І Давид сказав: Господи, учини ж нерозумною Ахітофелову раду!

І сталося, коли вийшов Давид на верхів́я, де вклоняються Богові, аж ось навпроти нього аркеянин Хушай у роздертій туніці, а порох на його голові.

І сказав йому Давид: Якщо ти підеш зо мною, то будеш мені тягарем.

А якщо вернешся до міста й скажеш Авесаломові: Я буду раб твій, о царю!
Я був віддавна рабом батька твого, а тепер я твій раб, то зламаєш мені Ахітофелеву раду.

І чи ж не будуть там із тобою священики Садок та Евіятар?
І станеться, усяку річ, яку ти почуєш із царевого дому, розповіси священикам Садокові та Евіятарові.

Ось там із ними двоє їхніх синів: Ахімаац у Садока та Йонатан у Евіятара і ви пошлете через них до мене кожне слово, яке почуєте.

І ввійшов Хушай, Давидів друг, до міста.
А Авесалом також увійшов до Єрусалиму.