І послав Йоав до Текої, і взяв звідти мудру жінку, та й сказав до неї: Удавай жалобу, і вберись у жалобні шати, і не намащуйся оливою, і будеш, як та жінка, що багато днів у жалобі за померлим.

І прийдеш ти до царя, та й скажеш до нього таке то слово.
І Йоав поклав ці слова в її уста.

І говорила та текоїтянка до царя, і впала на обличчя своє на землю, і вклонилася та й сказала: Поможи, царю!

І сказав до неї цар: Що тобі?
А та відказала: Та я жінка вдова, а чоловік мій помер.

А в невільниці твоєї двоє синів.
І посварилися вони обидва в полі, а рятівника між ними не було, і вдарив один одного, та й убив його.

А ось увесь рід устав на невільницю твою та й кажуть: Видай убійника свого брата, і ми вб́ємо його за душу його брата, якого він убив, і вигубимо також спадкоємця.
І погасять вони останню іскру мою, яка позосталася, щоб не лишити моєму чоловікові ані ймення, ані нащадків на поверхні землі…

І сказав цар до тієї жінки: Іди до свого дому, а я накажу про тебе.

І сказала та текоїтянка до царя: На мене, пане мій царю, той гріх, та на дім мого батька, а цар та трон його невинні.

І сказав цар: Того, хто буде говорити на тебе, приведеш його до мене, і він більш уже не займе тебе.

Та вона відказала: Нехай згадає цар Господа, Бога свого, щоб не помножити на згубу месника за кров та щоб вони не погубили мого сина.
А він відказав: Як живий Господь, не впаде на землю й волосина сина твого!

І сказала та жінка: Нехай но невільниця твоя скаже слово до свого пана царя!
А він відказав: Говори!

І сказала та жінка: А чому ти так думаєш проти Божого народу?
Бо цар, коли сказав таке слово, сам себе обвинуватив, бо цар не вертає свого вигнанця.

Бо ми конче помремо, і ми як та вода, вилита на землю, що її не зібрати.
Та Бог не знищить душі, і Він задумав не відвернути від Себе відігнаного.

І оце тепер прийшла я сказати панові моєму цареві оцю справу, бо той народ настрашив мене.
І сказала твоя невільниця: Нехай скажу я цареві, може виконає цар слово своєї невільниці.

Бо цар вислухає, щоб урятувати свою невільницю з руки того чоловіка, що хоче вигубити мене та мого сина разом із Божого спадку.

І сказала твоя невільниця: Нехай станеться слово мого пана царя на втіху мені, бо мій пан цар як Ангол Божий, і розуміє добре та зле.
А Господь, Бог твій, буде з тобою!

А цар відповів та й сказав до тієї жінки: Не заховай передо мною нічого, про що я спитаю тебе.
І сказала та жінка: Нехай же говорить пан мій цар!

І цар сказав: Чи не Йоавова рука з тобою в усьому цьому?
І відповіла та жінка та й сказала: Як жива душа моя, пане мій царю, не можна відхилитися ані праворуч, ані ліворуч від усього, що говорив мій пан цар, бо твій раб Йоав він наказав мені це, і він уклав в уста твоєї невільниці всі ці слова.

Щоб змінити вигляд тієї справи, раб твій Йоав зробив оцю річ.
А пан мій мудрий, як мудрий Божий Ангол, щоб знати про все, що на землі.

І сказав цар до Йоава: Ось зробив ти цю річ, тож піди, поверни того юнака, Авесалома!

І впав Йоав на обличчя своє на землю, і поклонився, та й поблагословив царя.
І сказав Йоав: Сьогодні раб твій пізнав, що знайшов ласку в очах твоїх, пане мій царю, бо цар виконав прохання свого раба.

І встав Йоав і пішов до Ґешуру, і привів Авесалома до Єрусалиму.

А цар сказав: Нехай він вернеться до свого дому, але обличчя мого не побачить.
І вернувся Авесалом до дому свого, та царського обличчя не бачив.

А такого вродливого мужа, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хвалений, від стопи ноги його й аж до верху голови його не було в ньому вади.

А коли він голив свою голову, а голив він щороку, бо тяжке було волосся на ньому, тому голив його то важив волосся голови своєї на двісті шеклів царської ваги.

І народилися Авесаломові троє синів та одна дочка, а ім́я їй Тамара.
Вона була жінка вродлива з вигляду.

І сидів Авесалом в Єрусалимі два роки часу, а царського обличчя не бачив.

І послав Авесалом до Йоава, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього.
І послав він іще другий раз, та той не хотів прийти.

І сказав він до своїх слуг: Погляньте на Йоавову ділянку поля, що поруч мого, а в нього там ячмінь, ідіть і підпаліть його огнем.
І Авесаломові слуги підпалили ту ділянку поля огнем.

Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому, та й сказав йому: Нащо слуги твої підпалили огнем ту мою ділянку поля?

І сказав Авесалом до Йоава: Я ж посилав до тебе, говорячи: Прийди сюди, і нехай я пошлю тебе до царя сказати: Чого я прийшов із Ґешуру?
Добре було б мені ще лишатися там.
А тепер нехай я побачу царське обличчя, а якщо є на мені гріх, то нехай уб́є мене…

І прийшов Йоав до царя, і розповів йому те.
І покликав він Авесалома, а той прийшов до царя та й поклонився йому обличчям своїм до землі.
А цар поцілував Авесалома…