Азбука веры » Біблія » Самуїлова 2 » гл.13

Самуїлова 2, Глава 13

Толкования

Толкования главы

13:1

см.:1Пар.3:1;

13:2

13:3

см.:1Цар.16:9;1Пар.2:13;

13:4

13:5

13:6

13:7

13:8

13:9

13:10

13:11

13:12

13:13

13:14

13:15

13:16

13:17

13:18

13:19

13:20

13:21

13:22

13:23

13:24

13:25

13:26

13:27

13:28

13:29

13:30

13:31

13:32

13:33

13:34

13:35

13:36

13:37

см.:2Цар.3:3;2Цар.14:23;2Цар.15:8;

13:38

13:39

Украинский (Огієнко)

Языки

І сталося по тому, мав Авесалом, син Давидів, уродливу сестру, а ім́я їй Тамара.
І покохав її Амнон, син Давидів.

І вболівав Амнон так, що він аж захворів через свою сестру Тамару, бо вона була дівчина, і Амнонові здавалося трудно щось їй зробити.

А Амнон мав товариша, а ім́я йому Йонадав, син Шім́ї, Давидового брата.
І Йонадав був чоловік дуже хитрий.

І він сказав йому: Чого ти, царевичу, такий марний щоранку?
Чи ж не розповіси мені?
І сказав йому Амнон: Я кохаю Тамару, сестру брата свого Авесалома.

І сказав йому Йонадав: Ляж на ложі своєму, і вдавай хворого.
А коли прийде твій батько, щоб побачити тебе, то скажи йому: Нехай прийде сестра моя Тамара, і нехай підкріпить мене хлібом, і нехай зробить на моїх очах ту їжу, щоб я бачив та їв із руки її.

І поклався Амнон, і вдавав хворого, а цар прийшов побачити його.
І сказав Амнон до царя: Нехай прийде сестра моя Тамара, і нехай спече на моїх очах два млинці, і я попоїм з її руки.

І послав Давид до Тамари, до дому, говорячи: Іди до дому твого брата Амнона, і приготов йому їжу.

І прийшла Тамара до дому свого брата Амнона, а він лежить.
І взяла вона тіста, і замісила, і приготовила на очах його, та й спекла млинці.

І взяла вона сковорідку, і виложила перед ним, та він відмовився їсти.
І сказав Амнон: Випровадь від мене всіх людей.
І повиходили від нього всі люди.

І сказав Амнон: Принеси їжу до кімнати, і я з́їм із твоєї руки.
І взяла Тамара млинці, що приготовила, та й принесла своєму братові Амнонові до кімнати.

І вона принесла до нього, щоб їв, а він схопив її, та й сказав до неї: Ходи, ляж зо мною, моя сестро!…

А вона йому відказала: Ні, брате мій, не безчесть мене, бо не робиться так в Ізраїлі!
Не роби цієї гидоти.

І куди я понесу свою ганьбу?
А ти станеш, як один із мерзотників в Ізраїлі.
Ти переговори з царем, і він не відмовить віддати мене тобі…

Та він не хотів слухати її голосу.
І був він сильніший від неї, і збезчестив її, і лежав із нею…

І по цьому дуже зненавидів її Амнон великою ненавистю, бо ця ненависть, якою він зненавидів її, була більша від любови, якою любив її.
І сказав до неї Амнон: Уставай, іди собі…

А вона відказав йому: Через це велике зло, по тому, що зробив ти зо мною, хочеш ще вигнати мене?
Та він не хотів її слухати.

І покликав він юнака свого, слугу свого, та й сказав: Виженіть оцю від мене геть, і замкни за нею двері…

А на ній була квітчаста туніка, бо так завжди вбиралися царські дочки, панни.
І його слуга випровадив її назовні, і замкнув за нею двері.

А Тамара посипала попелом свою голову, а квітчасту туніку, що була на ній, роздерла, і поклала руку свою на голову свою, і все ходила та голосила…

І сказав до неї брат її Авесалом: Чи брат твій Амнон був із тобою?
А тепер, сестро моя, мовчи, брат же твій він!
Не бери цієї речі до серця свого…
І осіла Тамара, знівечена, у домі брата свого Авесалома.

А цар Давид почув про це все, і сильно розгнівався!

І не говорив Авесалом з Амноном ні про добре, ні про зле, бо Авесалом зненавидів Амнона за те, що той збезчестив сестру його Тамару.

І сталося по двох роках, і мав Авесалом стриження овець у Баал-Хацорі, що при Єфремі, і Авесалом закликав усіх царських синів.

І прийшов Авесалом до царя та й сказав: Ось у раба твого стриження, нехай піде цар та раби його з твоїм рабом.

І сказав цар до Авесалома: Ні, сину мій, не підемо ж ми всі, щоб не бути тобі на тяготу.
І той сильно просив його, та він не хотів піти, але поблагословив його.

І сказав Авесалом: А як ні, нехай піде з нами брат мій Амнон!
І сказав йому цар: Чого від піде з тобою?

Та Авесалом сильно просив його, і він послав з ним Амнона та всіх царських синів.

А Авесалом загадав юнакам своїм, говорячи: Дивіться, як Амнон звеселіє на серці від вина, то скажу вам: Ударте Амнона!
і ви вб́єте його.
Не бійтеся, чи ж не я загадав вам?
Будьте міцні та відважні!…

І зробили Авесаломові юнаки Амнонові, як загадав був Авесалом.
А царські сини повставали, і сіли верхи кожен на мула свого, та й повтікали.

І сталося, були вони ще в дорозі, а вістка прийшла до Давида така: Авесалом повбивав усіх царських синів, і не позосталося з них ні одного…

І цар устав, і роздер шати свої, та й упав на землю, і всі слуги його стояли при ньому з роздертими шатами.

І відповів Йонадав, син Шім́ї, Давидового брата, та й сказав: Нехай не каже мій пан: Усіх юнаків, царських синів, повбивали, бо помер тільки сам Амнон.
Бо на наказ Авесалома це було вирішене від дня, як той збезчестив сестру його Тамару.

А тепер нехай мій пан цар не кладе на своє серце такого, говорячи: Усі царські сини повмирали, бо помер тільки сам Амнон.

І Авесалом утік.
А юнак вартівник звів свої очі й побачив, аж ось численний народ іде дорогою, що була за ним, від боку гори.

І сказав Йонадав до царя: Ось прийшли царські сини, як слово раба твого, так сталося.

І сталося, як скінчив він говорити, аж ось поприходили царські сини, і піднесли свій голос та й плакали.
А також цар та всі слуги його плакали вельми ревним плачем…

А Авесалом утік, і пішов до Талмая, Амміхурового сина, царя ґешурського.
А Давид був у жалобі за сином своїм усі ті дні.

А Авесалом утік, і пішов до Ґешуру, і пробув там три роки.

І перестав цар Давид гніватися на Авесалома, бо він був зчасом потішений за Амнона, що помер.