І сказав Єлисей: Послухайте слово Господнє: Так сказав Господь: Цього часу взавтра буде сея пшеничної муки за шекля, і дві сеї ячменю за шекля в брамі Самарії.

І відповів Божому чоловікові вельможа царя, що він на його руку спирався, і сказав: Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ?
А той відказав: Ось ти побачиш своїми очима, та їсти звідти не будеш.

І були при вході до брами чотири прокажені чоловіки.
І сказали вони один до одного: Чого ми сидимо тут, аж поки не помремо?

Якщо ми скажемо: Увійдімо до міста, а в місті голод, то помремо там;
а якщо сидітимемо тут, то теж помремо.
Отож, ходіть, і перейдімо до сирійського табору, якщо там позоставлять нас при житті, будемо жити, а якщо заб́ють нас, то помремо…

І встали вони надвечір, щоб іти до сирійського табору.
І прибули вони до краю сирійського табору, аж ось нема там нікого!

Бо Господь учинив, що сирійський табір почув стукотняву колесниць і їржання коней, та галас великого війська.
І сказали вони один до одного: Ось Ізраїлів цар найняв на нас хіттейських царів та царів єгипетських, щоб пішли на нас!

І встали вони, і повтікали надвечір, і полишили свої намети, й осли свої, і табір, як він був, та й повтікали, спасаючи життя своє!

І прийшли ті прокажені аж до краю табору, і ввійшли до одного намету, і їли й пили, і повиносили звідти срібло й золото та вбрання, і пішли й заховали.
І вони знову ввійшли до іншого намету, і повиносили звідти, і пішли та й сховали.

І сказали вони один до одного: Неслушно ми робимо.
Цей день він день доброї звістки, а ми мовчимо.
Як ми будемо чекати аж до ранішнього світла, то впаде на нас провина.
А тепер ходімо, і ввійдімо й донесімо царевому дому!

І прийшли вони, і покликали міських воротарів, та й донесли їм, говорячи: Увійшли ми до сирійського табору, а там нема ані людини, ані людського голосу, а тільки поприв́язувані коні та поприв́язувані осли, та намети, як вони були!

І воротарі покликали, і донесли про це до самого царського дому.

І встав цар уночі й сказав своїм слугам: Розкажу я вам, що нам зробили сирійці.
Вони знають, що ми голодні, і повиходили з табору, щоб сховатися на полі, говорячи: Коли ті повиходять із міста, то ми схопимо їх живих, та й увійдемо до міста!

І відповів один із його слуг і сказав: Нехай візьмуть п́ятеро позосталих коней, що лишилися в ньому, у місті.
Ось вони, (із усього війська Ізраїлевого тільки й лишилися, із усього війська Ізраїля, що згинуло), і пошлемо, і побачимо.

І взяли вони дві колесниці з кіньми, і цар послав їх услід за сирійським табором, говорячи: Ідіть і подивіться.

І пішли вони за ними аж до Йордану, аж ось уся дорога повна вбрання та речей, що покидали сирійці, як поспішали!
І вернулися ці посли, і донесли цареві.

І вийшов народ, і розграбували сирійський табір.
І коштувала сея пшеничної муки по шеклю, і дві сеї ячменю по шеклю за словом Господнім!

І цар призначив того вельможу, що на його руку він опирався, доглядати над брамою.
Та затоптав його народ у брамі, і він помер, як казав був Божий чоловік, який говорив, коли приходив до нього цар.

І сталося, коли Божий чоловік говорив до царя, кажучи: Дві сеї ячменю по шеклю, і сея пшеничної муки по шеклю буде того часу взавтра в брамі Самарії,

то цей вельможа відповів Божому чоловікові й сказав: Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ?
А той відказав: Ось ти побачиш своїми очима, та їсти звідти не будеш.

І сталося йому так, і затоптав його народ у брамі, і він помер…