І сильно занепокоїлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: Чи не розповісте мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем?

І сказав один з його слуг: Ні, пане мій царю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доносить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти говориш у спальні своїй!…

А він відказав: Ідіть, і подивіться, де він, і я пошлю й візьму його!
І донесено йому, кажучи: Ось він у Дотані!

І послав він туди коні, і колесниці та військо.
І прийшли вони вночі й оточили те місто.

А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось військо оточує місто, і коні, і колесниці!
І сказав його слуга до нього: Ох, пане мій, що будемо робити?

А той відказав: Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними.

І молився Єлисей і говорив: Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить!
І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора повна коней та огняних колесниць навколо Єлисея!…

І зійшли сирійці до нього, а Єлисей помолився до Господа й сказав: Удар цей люд сліпотою!
І Він ударив їх сліпотою за Єлисеєвим словом…

І сказав до них Єлисей: Це не та дорога й не те місто.
Ідіть за мною, й я проведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте.
І він завів їх у Самарію.

І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: Господи, відкрий оці очі, і нехай вони побачать!
І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, аж ось вони в середині Самарії!…

І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: Чи побити їх, чи побити, мій батьку?

А той відказав: Не вбивай!
Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мечем та своїм списом?
Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п́ють, і нехай ідуть до свого пана.

І справив цар для них велику гостину, і вони їли й пили;
і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана.
І сирійські орди вже більш не входили до Ізраїлевого Краю.

І сталося по тому, і зібрав Бен-Гадад, сирійський цар, увесь свій табір, і він зійшов і обліг Самарію.

І був великий голод у Самарії.
І ось ті облягали їх, а осляча голова коштувала вісімдесят шеклів срібла, а чвертка каву голубиного помету п́ять шеклів срібла.

І сталося, проходив Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: Поможи, пане царю!

А він відказав: Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу тобі?
Чи з току, або з чавила?

І сказав до неї цар: Що тобі?
А та відказала: Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з́їмо його сьогодні, а мого сина з́їмо взавтра.

І зварили ми мого сина та й з́їли його…
І сказала я до неї другого дня: Дай сина свого, і ми з́їмо його, та вона сховала свого сина.

І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати свої, і він ходив по мурі.
І народ побачив, аж ось веретище на тілі його зо споду!

І він сказав: Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позостанеться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні!

А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші.
І послав цар чоловіка від себе.
Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старших: Чи ви бачите, що цей син убивника послав зняти мою голову?
Глядіть, як прийде цей посол, то замкніть двері, і притиснете його в дверях.
Ось і шарудіння ніг пана його за ним.

Ще він говорив із ними, аж ось приходить до нього посланець.
І він сказав: Отаке зло від Господа!
Чого ще чекати від Господа?