Тими днями смертельно захворів був Єзекія.
І прийшов до нього Ісая, Амосів син, пророк, і сказав до нього: Так сказав Господь: Заряди своїм домом, бо ти вмреш, а не видужаєш.

А той відвернув обличчя своє до стіни, і помолився до Господа, говорячи:

О, Господи, згадай же, що я ходив перед лицем Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в очах Твоїх.
І заплакав Єзекія ревним плачем…

І сталося, Ісая не вийшов ще з середини міста, а до нього було Господнє слово, говорячи:

Вернися, і скажеш до Єзекії, володаря Мого народу: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу твою!
Ось Я вилікую тебе, третього дня зійдеш ти до Господнього дому!

І до днів твоїх Я додам п́ятнадцять літ, і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто, й обороню це місто ради Себе та ради раба Свого Давида.

А Ісая сказав: Візьміть грудку фіґ.
І взяли й поклали на того гнояка, і він видужав…

І сказав Єзекія до Ісаї: Який знак, що Господь мене вилікує, і що я третього дня зійду до Господнього дому?

І сказав Ісая: Ось тобі знак той від Господа, що Господь зробить ту річ, про яку говорив: Чого хочеш, щоб пішла тінь уперед на десять ступенів, чи щоб вернулася на десять ступенів?

І сказав Єзекія: Легко тіні похилитися вперед на десять ступенів;
ні, а нехай тінь вернеться назад на десять ступенів!

І кликнув пророк Ісая до Господа, і Він завернув тінь на ступенях, де вона спускалася на ступені Ахазові, на десять ступенів…

Того часу послав Беродах-Бал́адан, син Бал́аданів, вавилонський цар, листа та дарунка до Єзекії, бо прочув був, що Єзекія захворів.

І вислухав їх Єзекія, і показав їм усю скарбницю свою, і срібло, і золото, і пахощі, і добру оливу, і всю зброївню свою, і все, що знаходилося в його скарбницях.
Не було речі, якої не показав би їм Єзекія в домі своїм та в усім володінні своїм.

І прийшов пророк Ісая до царя Єзекії та й сказав до нього: Що говорили ці люди?
І звідки вони прийшли до тебе?
А Єзекія сказав: Вони прийшли з далекого краю, з Вавилону.

І той сказав: Що вони бачили в домі твоїм?
І Єзекія сказав: Усе, що в домі моїм, вони бачили, не було речі, якої не показав би я їм у скарбницях своїх.

І сказав Ісая до Єзекії: Послухай Господнього слова:

Ось приходять дні, і все, що в домі твоєму, і що були зібрали батьки твої аж до цього дня, буде винесене до Вавилону.
Нічого не позостанеться, говорить Господь!

А з синів твоїх, що вийдуть із тебе, яких ти породиш, декого заберуть, і вони будуть євнухами в палатах вавилонського царя!

І сказав Єзекія до Ісаї: Добре Господнє слово, яке ти сказав!
І подумав собі: Так, мир та безпека буде за моїх днів!

А решта діл Єзекії та вся лицарськість його, і як він зробив става та водотяга, і впровадив воду до міста, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів.

І спочив Єзекія зо своїми батьками, а замість нього зацарював син його Манасія.

І сталося дев́ятого року його царювання, десятого місяця, десятого дня місяця, прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, він та все військо його, на Єрусалим, і розтаборився проти нього, і побудували проти нього вала навколо.

І було місто в облозі аж до одинадцятого року царя Седекії.

Дев́ятого дня місяця настав сильний голод у місті, і не було хліба для народу Краю.

І пробитий був пролім у мурі міста, і всі вояки повтікали вночі дорогою брами між двома мурами, що при царському садку, бо халдеї були при місті навколо.
А цар утік дорогою в степ.

А халдейське військо погналося за царем, та й догнали його в єрихонських степах, а все його військо розпорошилося від нього.

І схопили царя, і відвели його до вавилонського царя до Рівли, і там його той засудив.

А синів Седекії зарізали на його очах, а очі Седекії він вибрав, і скував його двома мідяними кайданами, та й відвів його до Вавилону…

А п́ятого місяця, сьомого дня місяця, це дев́ятнадцятий рік царя Навуходоносора, вавилонського царя, прийшов до Єрусалиму Невузар́адан, начальник царської сторожі, слуга вавилонського царя.

І він спалив дім Господній та дім царевий, і всі доми в Єрусалимі, і кожен великий дім спалив огнем.

І мури навколо Єрусалиму порозбивало все халдейське військо, що було з начальником царської сторожі.

А решту народу, що позостався в місті, і тих, що перебігли до вавилонського царя, і решту простого люду повиганяв Невузар́адан, начальник царської сторожі.

А з бідноти Краю начальник царської сторожі позоставив декого за винярів та за рільників.

А мідяні стовпи, що в Господньому домі, і підстави, і мідяне море, що в Господньому домі, халдеї поламали, і віднесли їхню мідь до Вавилону.

І горнята, і лопатки, і ножі, і ложки, і ввесь мідяний посуд, що вживається при службі, позабирали.

І кадильниці, і чаші, усе, що було золоте забрав золото, а що було срібне срібло взяв начальник царської сторожі.

Два стовпи, одне море та ті підстави, що Соломон поробив був для Господнього дому, не було й ваги для всіх цих речей!

Вісімнадцять ліктів високість одного стовпа й одна мідяна маковиця, а високість маковиці три лікті, та мережка, і гранатові яблука на маковиці навколо, усе мідь.
І для другого стовпа з мережкою так само.

І начальник царської сторожі взяв Сераю, первосвященика, і Цефанію, другого священика, та трьох сторожів порога.

А з міста взяв він одного євнуха, що був начальником над військовими, та п́ять чоловіка з тих, що бачать цареве обличчя, що були знайдені в місті, і писаря, зверхника військових відділів, що записував народ Краю до військових відділів, і шістдесят чоловіка з народу Краю, що знаходилися в місті.

І позабирав їх Невузар́адан, начальник царської сторожі, і відвів їх до вавилонсього царя, до Рівли.

І вдарив їх вавилонський цар, і повбивав їх у Рівлі, у гаматовому краї.
І пішов Юда на вигнання з своєї землі.

А народ, що позостався в Юдиному краї, якого позоставив Навуходоносор, вавилонський цар, то настановив над ним Ґедалію, сина Ахікама, Шафанового сина.

І почули всі військові зверхники, вони та люди, що вавилонський цар настановив Ґедалію, то поприходили до Ґедалії до Міцпи і Ізмаїл, син Нетаніїн, і Йоханан, син Кареахів, і Серая, син нетофатянина Танхумета, і Яазанія, син маахатянина, вони та їхні люди.

І присягнув Ґедалія їм та їхнім людям, і сказав їм: Не бійтеся бути підданими халдейцям, осядьте в Краї та служіть вавилонському цареві, і буде вам добре!

І сталося сьомого місяця, прийшов Ізмаїл, син Нетанії, Елішамового сина, з царського насіння, та десять мужів із ним, і вдарили вони Ґедалію, і він помер, і юдеїв, і халдеїв, що були з ними в Міцпі.

І знявся ввесь народ, від малого й аж до великого, та зверхники військ, і пішов до Єгипту, бо боявся халдеїв.

І сталося тридцятого й сьомого року неволі Єгояхіна, Юдиного царя, дванадцятого місяця, двадцять сьомого дня місяця, Евіл-Меродах, цар вавилонський, у році свого зацарювання, змилувався над Єгояхіном, Юдиним царем, і вивів його з дому ув́язнення.

І він говорив із ним ласкаво, і поставив трона його понад трона царів, що були з ним у Вавилоні.

І змінив в́язничну одежу його, і він завжди їв хліб перед ним по всі дні свого життя.

А їжа його, їжа стала, видавалася йому від царя, щоденне щоденно, по всі дні його життя.