І сталося, коли Давид та люди його йшли до Ціклаґу, третього дня, то амаликитяни вдерлися до півдня та до Ціклаґу, і побили Ціклаґ та спалили його огнем.

І позабирали вони до неволі жінок, що були в ньому, від малого аж до великого, нікого не забили, але забрали, та й пішли своєю дорогою.

І прийшов Давид та його люди до того міста, а воно спалене огнем!
А їхні жінки, та сини їхні, та їхні дочки забрані в неволю.

І підніс Давид та народ, що з ним, свій голос, та й плакали, аж поки не стало їм сили плакати.

І були взяті до неволі обидві Давидові жінки: їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармелітянина Навала.

І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, кожен обурився за синів своїх та за дочок своїх.
Та Давид зміцнився Господом, Богом, своїм.

І сказав Давид до священика Евіятара, Ахімелехового сина: Принеси до мене ефода!
І Евіятар приніс ефода до Давида.

І запитав Давид Господа, говорячи: Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену її?
А Він відказав йому: Женися, бо конче доженеш, і конче визволиш.

І пішов Давид, він та шість сотень люда, що з ним, і вони прийшли аж до потоку Бесор;
а відсталі спинилися.

І гнався Давид, він та чотири сотні чоловіка.
А двісті люда спинилися, бо були слабі, щоб перейти потока Бесор.

І знайшли вони в полі єгиптянина, і привели його до Давида, і дали йому хліба, а він їв, і напоїли його водою.

І дали йому половину грудки сушених фіґ та дві в́язки родзинок.
І він з́їв, і вернувся дух його до нього, бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі.

І запитав його Давид: Чий ти та звідкіля ти?
А той відказав: Я єгипетський юнак, раб амаликитянина.
Та покинув мене пан мій, бо я захворів три дні тому.

Ми були вдерлися на південь керетеїв, і на той, що Юдин, та на південь Калева.
А Ціклаґ ми спалили огнем.

І сказав йому Давид: Чи не заведеш мене до тієї орди?
А той відповів: Присягни мені Богом, що не вб́єш мене, і що не видаси мене в руку мого пана, то спроваджу тебе до тієї орди.

І він спровадив його, аж ось вони розпорошені по поверхні всієї тієї землі, їдять та п́ють та святкують з приводу всієї тієї великої здобичі, що вони набрали з филистимського краю та з Краю Юдиного.

І бив їх Давид від ранку аж до вечора наступного дня, і не втік із них ніхто, крім чотирьохсот чоловіка хлопців, що повсідали на верблюдів, і повтікали.

І врятував Давид усе, що позабирав був Амалик.
І обидві свої жінки Давид урятував.

І не пропало їм нічого: усе, від малого й аж до великого, і аж до синів та дочок, і від здобичі, і аж до всього, що ті взяли були собі, усе вернув Давид!

І взяв Давид усю худобу дрібну та худобу велику, а ті, що йшли перед тією чередою, говорили: Це Давидова здобич!

Потому прийшов Давид до тих двохсот людей, що були слабі, щоб іти за Давидом, і що їх він лишив був при потоці Бесор, а вони повиходили назустріч Давидові та назустріч народові, що з ним.
І підійшов Давид до народу, і запитався їх про мир.

І стали говорити всі люди злі та негідні з тих людей, що ходили з Давидом, та й сказали: Вони не ходили з нами, тому не дамо їм зо здобичі, що ми відняли, бо кожному дамо тільки жінок його та синів його, нехай відведуть, і нехай ідуть!

А Давид сказав: Не робіть так, браття мої, з тим, що дав нам Господь, і пильнував нас, і дав орду, що йшла на нас, у нашу руку.

А хто послухає вас у такій речі?
Бо яка частина того, хто ходив до бою, то така частина й того, хто сидів при речах, рівно поділять.

І сталося від цього дня й далі, і зробив він це за постанову та за звичай для Ізраїля, і він існує аж до цього дня.

І прийшов Давид до Ціклаґу, і послав зо здобичі Юдиним старшим, приятелям своїм, говорячи: Оце вам подарок зо здобичі Господніх ворогів,

тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамоті південнім, і тим, що в Яттері,

і тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа,

і тим, що в Рахалі, і тим, що в містах Єрахмелеянина, і тим, що в містах Кенеянина,

і тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху,

і тим, що в Хевроні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його.