І казали филистимські князі: Що це за євреї?
А Ахіш відказав филистимським князям: Таж це Давид, раб Саула, Ізраїлевого царя, що був зо мною певний час, чи то роки, а я не знайшов у ньому нічого злого від дня його приходу аж до дня цього.

І гнівалися на нього филистимські князі.
І сказали йому филистимські князі: Заверни того чоловіка, і нехай він вернеться до свого місця, де ти призначив йому, і нехай він не йде з нами на війну, і не стане нам противником на війні.
І чим він може подобатися своєму панові?
Хіба головами цих людей?

Чи ж це не той Давид, що про нього співали в танцях, говорячи: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої!

І покликав Ахіш Давида, і сказав до нього: Як живий Господь, ти правдивий, і в моїх очах добрий твій вихід та вхід твій зо мною в таборі, бо я не знайшов у тобі зла від дня приходу твого до мене аж до цього дня.
Та в очах князів ти не добрий.

А тепер вернися та йди в мирі, і не зробиш зла в очах филистимських князів.

А Давид сказав до Ахіша: Що ж зробив я?
І що ти знайшов у своєму рабові від дня, коли став я перед твоїм обличчям, аж до цього дня, що я не вийду й не буду воювати з ворогами мого пана, царя?

І відповів Ахіш і сказав до Давида: Знаю я, що ти добрий в очах моїх, немов Ангол Божий.
Та филистимські князі сказали: Нехай не йде він із нами на війну!

А тепер устань рано вранці ти та раби пана твого, що прийшли з тобою.
І повставайте рано вранці, і як вам розсвіне, ідіть!

І встав рано вранці Давид та люди його, щоб піти ранком і вернутися до филистимського краю.
А филистимляни пішли до Ізраїля.