Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого,

колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані!

Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі.

Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання.

Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа, чи то цареві, як найвищому,

чи то володарям, як від нього посланим для карання злочинців та для похвали доброчинців.

Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей,

як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як раби Божі.

Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.

Раби, коріться панам із повним страхом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим.

Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи.

Бо яка похвала, коли терпите ви, як вас б́ють за провини?
Але коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!

Бо на це ви покликані.
Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його.

Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу!

Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо.

Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили;
Його ранами ви вздоровилися.

Ви бо були як ті вівці заблукані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.

Так само дружини, коріться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не кориться слову, були приєднані без слова поводженням дружин,

як побачать ваше поводження чисте в страху.

А окрасою їм нехай буде не зовнішнє, заплітання волосся та навішання золота або вбирання одеж,

але захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом.

Бо так само колись прикрашали себе й святі ті жінки, що клали надію на Бога й корились своїм чоловікам.

Так Сара корилась Авраамові, і паном його називала.
А ви її діти, коли добро робите та не лякаєтесь жадного страху.

Чоловіки, так само живіть разом із дружинами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є співспадкоємиці благодаті життя, щоб не спинялися ваші молитви.

Нарешті ж, будьте всі однодумні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі.

Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення.

Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика від лихого та уста свої від говорення підступу.

Ухиляйся від злого та добре чини, шукай миру й женися за ним!

Бо очі Господні до праведних, а вуха Його до їхніх прохань, а Господнє лице проти тих, хто чинить лихе!

І хто заподіє вам зле, коли будете ви оборонцями доброго?

А коли ви за правду й страждаєте, то ви блаженні!
А їхнього страху не бійтеся, і не тривожтеся!

А Господа Христа святіть у ваших серцях, і завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом.

Майте добре сумління, щоб тим, за що вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихословники вашого поводження в Христі.

Бо ліпше страждати за добрі діла, коли хоче того Божа воля, аніж за лихі.

Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч умертвлений тілом, але Духом оживлений,

Яким Він і духам, що в в́язниці були, зійшовши, звіщав;

вони колись непокірливі були, як їх Боже довготерпіння чекало за Ноєвих днів, коли будувався ковчег, що в ньому мало, цебто вісім душ, спаслось від води.

Того образ, хрищення не тілесної нечистости позбуття, але обітниця Богові доброго сумління, спасає тепер і нас воскресенням Ісуса Христа,

що, зійшовши на небо, пробуває по Божій правиці, а Йому підкорилися Анголи, влади та сили.