І сказав тішб́янин Ілля, з ґілеадських мешканців, до Ахава: Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою, цими роками не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом!

І було до нього слово Господнє, говорячи:

Іди звідси, й обернешся собі на схід, і сховаєшся при потоці Керіті, що навпроти Йордану.

І станеться, будеш ти пити з потоку, а крукам наказав Я годувати тебе там.

І він пішов, і зробив за Господнім словом: і пішов, й осівся при потоці Керіті, що навпроти Йордану.

А круки приносили йому хліба та м́яса вранці, і хліба та м́яса ввечорі, а з потоку він пив.

І сталося на кінці днів, і висох потік, бо в краю не було дощу.

І було Господнє слово до нього, говорячи:

Устань, іди до Сарепти сидонської, й осядеш там.
Ось наказав Я там одній вдові, щоб годувала тебе.

І він устав та й пішов до Сарепти.
І прибув він до входу міста, аж ось там збирає дрова одна вдова.
І він кликнув до неї й сказав: Візьми мені трохи води до посудини, й я нап́юся.

І пішла вона взяти.
А він кликнув до неї й сказав: Візьми мені й шматок хліба в свою руку!

А та відказала: Як живий Господь, Бог твій, не маю я калача, а тільки повну пригорщу борошна в дзбанку та трохи олії в горняті.
А оце я назбираю дві полінці дров, і піду, і приготовлю це собі та синові своєму.
І з́їмо ми, та й помремо…

І сказав до неї Ілля: Не бійся!
Піди, зроби за своїм словом.
Тільки спочатку зроби мені з того малого калача, і винесеш мені, а для себе та для сина свого зробиш потім.

Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзбанок муки не скінчиться, і не забракне в горняті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на поверхню землі.

І пішла вона, із зробила за словом Іллі, і їла вона й він та її дім довгі дні,

дзбанок муки не скінчився, і не забракло в горняті олії, за словом Господа, що говорив через Іллю.

І сталося по тих пригодах, заслаб був син тієї жінки, господині того дому.
І була його хвороба дуже тяжка, аж духу не позосталося в ньому.

І сказала вона до Іллі: Що тобі до мене, чоловіче Божий?
Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!…

І сказав він до неї: Дай мені сина свого!
І він узяв його з лоня її, і виніс його в горницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку.

І кликнув він до Господа й сказав: Господи, Боже мій, чи й цій удові, що я в неї мешкаю, учиниш зло, щоб убити її сина?

І витягся він тричі над дитиною, і кликав до Господа та казав: Господи, Боже мій, нехай вернеться душа цієї дитини в неї!

І вислухав Господь голоса Іллі, і вернулася душа дитини в неї, і вона ожила…

І взяв Ілля дитину, і зніс її з горниці додолу, і віддав її матері її.
І сказав Ілля: Дивися, твій син живий!

І сказала та жінка до Іллі: Тепер то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх правда!