З гадіїв перейшли до Давида у сховище в пустині відважні вояки, мужі, здатні до бою, озброєні щитом та списом, з виду, як леви, прудкі, як газелі на горах.

Перший Езер, другий Овдія, третій Еліяв;

четвертий Мішманна, п'ятий Єремія,

шостий Аттай, сьомий Елієл,

восьмий Йоханан, дев'ятий Елзавад,

десятий Єремія, одинадцятий Махбанай.

Оці з синів Гада були начальниками над військом; один з них, якщо малий, то орудував сотнею; а як великий, то тисячею.

То вони переправились через Йордан першого місяця, саме коли він затоплює береги, і порозганяли усіх, що жили по долинах на схід і на захід.

Із синів Веніямина та Юди прийшли також деякі у сховок до Давида.

Давид вийшов їм назустріч і мовив до них, кажучи: “Коли ви з миром прийшли до мене, щоб мені допомагати, то моє серце буде одне з вашим; коли ж на те, щоб видати мене моїм ворогам, хоч мої руки й чисті від несправедливости, - то нехай Бог батьків наших вгляне й розсудить!”

Тоді зійшов дух на Амасая, що був головою над тридцятьма: “Твої ми, Давиде! З тобою, сину Єссея! Мир тобі, мир! Мир тим, що тобі допомагають, бо тобі допомагає Бог твій.” Давид прийняв їх і поставив на чолі відділу.

З манассіян деякі теж перейшли до Давида, тоді як він ішов з філістимлянами на війну проти Саула, але не допомагав їм, бо філістимлянські князі, порадившись, відіслали його, кажучи: “Як він пристане до свого пана Саула, то це впаде на наші голови.”

А як він повернувся в Ціклаг, тоді пристали до нього з манассіян: Аднах, Йозавад, Єдіаел, Михаїл, Йозавад, Елігу та Цілтай, тисячники в манассіян.

Вони допомогли Давидові проти ватаг; бо всі вони були хоробрі вояки й стали потім начальниками у війську.

Так день-у-день приходили до Давида на допомогу, аж його військо стало великим, як військо Боже.

Ось число військових відділів, озброєних до битви, що прийшли були до Давида в Хеврон, щоб передати йому царство Саула, за Господнім словом.

Із синів Юди, що носили щит та спис, було 6 800 готових до війни.

Із синів Симеона, 7 100 відважних у битві вояків.

Із синів Леві - 4 600 (усіх).

І Єгояда, князь дому Арона, та 3 700 із ним,

і Цадок сміливий юнак, і дім його батька - 22 начальники.

Із синів Веніямина, родичів Саула - 3 000; але ще до того часу більшість із них були вірно віддані домові Саула.

Із синів Ефраїма - 20 800 хоробрих вояків, славних мужів у їхніх батьківських домах.

Із половини коліна Манассії - 18 000, що були призначені поіменно, щоб прийшли настановити Давида царем.

Із синів Іссахара, що вміли вгадати час і знали, що (й коли) мав чинити Ізраїль - 200 начальників, а всі брати їхні слухали їхніх наказів.

З коліна Завулона, готових виступити до бою, озброєних до битви всякою військовою зброєю - 50 000, що однодушно вишиковувались у бойові лави.

З коліна Нафталі - 1 000 начальників, а з ними 37 000 із щитами та списами.

З коліна Дана - 28 600 готових до війни.

З коліна Ашера - 40 000 готових виступити на війну й озброєних до бою.

А з-за Йордану, з коліна Рувима, з коліна Гада й з половини коліна Манассії - 120 000, з усякою військовою зброєю.

Усі ці військові мужі, звиклі вишиковуватись до бою, прийшли в Хеврон із щирим серцем, щоб настановити Давида царем над усім Ізраїлем. Та й уся решта Ізраїля була однодушна, щоб настановити Давида царем.

Пробули вони там у Давида три дні, їли й пили, бо їхні брати наготували всього для них.

Та й ті, що були їм близькі, аж до Іссахара, Завулона та Нафталі, привозили харчів на ослах та на верблюдах, на мулах та на волах, щоб було що їсти: муки, фіґових пляцків, родзинок, вина та оливи, і силу товару та овець, бо в Ізраїлі була радість.