Пристрасть - погубна 1-4; випробування друзів 5-13; справжній приятель 14-17; відвага й мудрість 18-22; вона - солодке ярмо 23-31; про потребу навчатися мудрости 32-37

Лихе ім'я і ганьбу успадкує наруга, - так само і грішник двоязичний.

Пристрастями себе не роз'ятрюй, бо, мов бугай, вони тебе розірвуть, -

їстимеш своє листя й власні плоди погубиш та й станеш, мов те дерево висохле.

Руйнує душа погана того, хто її посідає, для ворогів його посміховиськом робить.

Уста солодкі помножують прихильників, і язик добромовний побільшує ввічливість.

Твої миротворці хай будуть численні, порадник же твій - один на тисячу.

Бажавши мати приятеля, спершу його випробуй - не квапся звірятись на нього;

бо буває і друг своєкорисний: він не лишиться при тобі в день горя твого.

Буває і приятель, що стає противником і відкриває твою сварливість тобі на сором.

Буває ще й друг, що з тобою трапезує, та не лишиться з тобою в день горя твого:

добре тобі - він, ніби другий ти, ще й на челядь твою покрикує,

а підупадеш, то й обернеться він проти тебе й твого уникатиме обличчя.

Від ворогів своїх відступись, а й друзів твоїх бережись!

Вірний приятель - міцна захорона: хто знайшов його, той знайшов скарб.

Вірному другові немає ціни, і немає ваги, щоб вартість його зважити.

Приятель вірний - то лік життя, і його знайдуть ті, що Господа страхаються.

Хто Господа страхається - зміцнює свою дружбу: який він сам, таким і друг його буде.

Сину, повчання приймай уже замолоду, то й знаходитимеш мудрість аж до сивини.

Мов той орач або сіяч, приступай до неї і плодів її добрих очікуй: у праці над нею хай трохи потрудишся, а вже незабаром її плоди споживатимеш.

Вона важка для неосвічених, не пристане до неї і легкодухий;

каменем бо важучим над ним вона тяжітиме, тож, не гаявши часу, відкине її він.

Бо мудрість така, як і її назва; небагатьом вона очевидна.

Слухай но, сину, сприйми мою думку, не відкинь моєї поради:

встроми свої ноги у пута її, а твій карк - у її нашийник;

підстав плечі, щоб нести її, - не гнівайсь на її кайдани;

всією душею приступи до неї, чимдуж дороги її пильнуй:

вистежуй її, вишукуй її, і спізнати себе вона дасть; а заволодівши нею, не випускай її,

бо наостанок ти знайдеш у ній спочинок, і раюванням вона тобі стане,

і пута її будуть тобі захистом могутнім, а нашийник її - шати препишні.

Золоті бо на ній прикраси, її узи плетені з гіяцинту.

Як пишне убрання, її надягнеш і вінець раювання вкладеш на себе.

При бажанні, сину, станеш освіченим, а бувши слухняним, будеш і розумним.

Злюбивши слухати, тим і навчишся, - вухо нахилявши, станеш мудрим.

Будь серед збору старших, а хто мудрий - того тримайся.

Слухай охоче кожну побожну розмову, і приповідок розумних не цурайся.

Узрієш розумного - вже зрання спіши до нього, а нога твоя хай його пороги оббиває.

Вдумуйся у повеління Господні, над завітами його повсякчасно роздумуй; він скріпить твоє серце, і бажана мудрість надасться тобі.