Щоб збільшити владу в безконечнім мирі на престолі Давида і в його царстві, щоб його утвердити й укріпити справедливим судом віднині і повіки, - ревність Господа сил це чинить.

Господь послав до Якова слово, і воно в Ізраїлі впало.

Увесь народ його розуміє, Ефраїм і мешканці Самарії, що згорда й з набундюченим серцем кажуть:

«Упала цегла, збудуємо з каміння: вирубано сикомори, заступимо їх кедром.»

Але Господь підняв на нього його супостатів і збудив його противників :

Арама зі сходу, а філістимлян із заходу, і пожирають вони Ізраїля повним ротом. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, його рука ще піднята.

Та все ж таки народ не повернувся до того, хто його бив, і не шукав Господа сил.

Тоді Господь відтяв в Ізраїля одного дня голову й хвоста, пальму й тростину.

Старець і знатний - то голова; а пророк- що навчає неправди, то хвіст.

Провідники цього народу зводять його з дороги, і тії, що дали себе вести, загинули.

Тим то не матиме Господь утіхи з його хлопців, над сиротами й вдовами його не буде мати жалю, бо всі вони безбожні й злосливі; на устах у кожного безглуздя. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, його рука ще піднята.

Бо злоба розгорілася вогнем, що пожирає тернину і глоди колючі та палить нетрі в ліоі, що аж стовпами дим іде вгору.

Гнів Господа сил спалив землю, і народ став здобиччю вогню; ніхто не щадить і брата свого.

Гризуть направо, і все голодні; їдять наліво, та не ситі; кожен їсть тіло ближнього свого:

Манассія - Ефраїма, Ефраїм -Манассію, обидва разом проти Юди; але по тому всьому гнів його не відвернувся, рука його ще піднята.

Загальне й мирне царство Месії 1-9; поворот виселенців 10-16

І вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння.

Дух Господній спочине на ньому, дух мудрости й розуму, дух ради і кріпости, дух знання й страху Господнього.

Він дихатиме страхом Господнім; він судитиме не як око бачить, і не як вухо чує присуд видаватиме.

Він буде по справедливості судити вбогих, по правді оголошувати присуд для бідних у країні. Гнобителя вдарить палицею - своїм словом, безбожного погубить духом своїх уст.

Справедливість буде поясом у нього на крижах, а правда підпереже його боки.

Вовк буде жити вкупі з ягнятком, леопард біля козеняти лежатиме; телятко й левеня будуть пастися разом, і поганяти їх буде мала дитина.

Корова й ведмедиця будуть пастися вкупі, маленькі їхні лежатимуть разочком, а лев, як віл, солому буде їсти.

Немовля гратиметься коло нори гадюки, а малятко встромить руку в зміїну нору.

На всій моїй святій горі зла не чинитимуть, ні шкоди, бо земля так буде повна знання Господа, як води покривають море.

І станеться того часу: корінь Єссея буде знаменом народам; погани шукатимуть його, і житло його буде славне.

І станеться того часу: Господь знову простягне свою руку, щоб викупити рештки свого люду, тих, що зосталися в Ашшурі, в Єгипті, у Патросі, в Куші та Еламі, у Шінеарі, у Хаматі, на островах моря.

І він підійме знамено народам і позбирає розсіяних Ізраїля, розкиданих юдеїв збере докупи з чотирьох кінців світу.

Ефраїм покине заздрість, і вигинуть ті, що на Юду ворогують. Ефраїм не буде більше завидувати Юді, а Юда не гнобитиме Ефраїма.

І полетять вони на захід, на філістимлянське узбережжя, і разом грабуватимуть синів сходу; вони накладуть руку на Едома й Моава, і сини Аммона будуть їм піддані.

І висушить Господь затоку єгипетського моря теплотою свого віддиху; простягне свою руку на ріку, розділить її на сім потоків, так що й у сандалях перебристи зможеш.

І буде шлях решткам його народу, що зосталися від Ашшура, як був Ізраїлеві, коли він вийшов з Єгипту.

Поворот з неволі та слава Ізраїля

Пустиня і суха земля хай веселиться, нехай радіє степ і процвітає нарцизом!

Хай квітом процвітає і веселиться, нехай радіє радістю і ликує! Слава Ливану йому буде дана, пишність Кармелю та Шарону. Вони узрять славу Господню, сяйво Бога нашого.

Зміцніть зомлілі руки, скріпіть хисткі коліна!

Скажіть тим, у кого серце полохливе: «Будьте мужні, не бійтесь! Ось Бог ваш! Помста надходить, відплата Божа: він прийде й спасе нас.»

Тоді прозрять у сліпих очі, й у глухих вуха відтуляться.

Тоді кульгавий, мов олень, підскочить; язик німого піснею озветься, бо в пустині ринуть води і в степу потоки.

І вигоріла земля стане ставом, джерелами води - край спраглий. Барлоги, де вилежувалися шакали, стануть гущавиною з комишу та очерету.

І буде там дорога чиста; дорогу ту назвуть святою: не пройде нею ні один нечистий; вона лиш їм буде служити; навіть і недоумілі на ній не заблудять.

Не буде більш там лева, та й звір ніякий хижий не ступить на неї; викуплені будуть там ходити.

Визволені Господом повернуться нею і прийдуть на Сіон з веселим співом; і вічна радість буде в них над головою. Веселощі й радощі будуть з ними, а смуток і зідхання зникне.

Пісня про Слугу Божого 1-4; покликання Кира 5-9; похвальна пісня 10-17; глухі й сліпі 18-25

Ось мій Слуга, якого я підтримую, мій вибраний, якого вподобало моє серце. Я поклав на нього дух мій: він сповістить народам правду.

Він не буде кричати, ані вигукувати, і голосу свого на вулиці не дасть почути.

Надломленої очеретини не доламає; льону, що куриться, він не погасить; оповістить ретельно правду.

Він не ослабне, не подасться, аж покіль не встановить на землі правди, бо острови чекають його науки.

Так говорить Бог, Господь, який створив небеса і розпростер їх, який ствердив землю з усім, що вона родить; він, який дає на ній дихання людям, дух тим, що по ній ходять:

«Я, Господь, покликав тебе для перемоги, держатиму тебе за руку, я берегтиму тебе, поставлю тебе у завіт люду, світло народам,

щоб сліпим очі відкривати, виводити з в'язниці в'язнів, з темниці тих, що сидять у темряві.

Я - Господь: це моє ім'я! Я другому не поступлюся славою моєю, ані моєю честю - різьбленим божищам.

Перші пророцтва вже здійснились; нові вам звіщаю, перш ніж стануться, вам їх оповіщаю.»

Співайте Господові нову пісню! Нехай його хвала несеться з кінців світу! Хай ликує море і все, що в ньому, острови і їхні мешканці!

Нехай озветься голосно пустиня з її містами, оселі, де живе Кедар! Нехай ликують тії, що живуть на скелях, нехай радісно з вершин гірських гукають!

Нехай воздають Господові славу, хвалу його на островах хай розголосять!

Господь виходить, немов велет; неначе воїн, розбуджує завзяття; дає воєнний клич, гукає і витязем на ворогів виступає.

Я мовчав довго, не говорив, я стримував себе. Але тепер кричатиму, наче породілля, стогнучи й задихуючись тяжко.

Я спустошу гори й пагорби, я висушу всю їхню зелень, я з рік зроблю пустиню, я висушу озера.

Я поведу сліпих незнаним для них шляхом, спрямую їх невідомими їм стежками. Я перед ними темряву оберну на світло, криві дороги - на прості. Таке я їм учиню, нічого не пропущу.

Вони повернуться назад, окриті великим соромом, вони, що на кумирів уповали та до бовванів казали: Ви боги наші!

Слухайте, глухі! Глядіть, сліпі, дивіться!

. А хто сліпий, як не слуга мій і хто глухий, як не посланець мій якого я посилаю? Хто такий сліпий як друг мій, глухий, як раб Господній?

Багато бачив ти, та не зауважив; ти відкрив вуха, але не чув нічого.

Господь зволив, заради своєї правди, звеличити й прославити закон свій.

Та це народ пограбований, обдертий; усіх їх кинуто в печери, заховано в темницях. Їх грабують, а визволителя немає; їх обдирають, а нікому сказати: Віддай!

А хто з-поміж вас це чує, вважає та міркує, що з того буде?

Хто видав Якова на грабунок, Ізраїля - дряпіжникам? Хіба ж то не Господь, що проти нього ми згрішили, його дорогами ходити не хотіли, не слухали його закону?

Тому й вилив на нього обурення свого гніву і лють війни. Вона палала кругом нього, та йому ні гадки; вона його палила, та йому байдуже.

Господь визволитель Ізраїля 1-3; третя пісня Слуги Господнього 4-11

Так говорить Господь: «Де лист розвідний вашої матері, яким я її відпустив? Або котрому з моїх позичальників я вас запродав? Вас продано за ваші беззаконства, за ваші переступи була відпущена ваша мати.

Чому, коли я прийшов, не було нікого? І коли я кликав, ніхто не обзивався? Хіба моя рука стала короткою, щоб рятувати? Хіба не стало в мене сили, щоб визволяти? Таж я висушую моєю погрозою море, а ріки обертаю в пустиню! За браком води гниє у них риба, гине від спраги.

Я одягаю небеса в тьму-тьменну, немов мішком їх окриваю.»

Господь Бог дав мені язик учнів, щоб я підтримував моїм словом знесиленого. Щоранку будить він, будить моє вухо, щоб я, як учень, слухав.

Господь Бог відтулив мені вухо, і я не спротивився, назад не сахнувся.

Плечі мої віддав я тим, які мене били; щоки мої тим, які бороду в мене рвали; обличчя мого не відвертав я від плювків та глузування.

Та Господь Бог мені допомагає, тому я не осоромлюся. Тому й тримаю моє обличчя, мов кремінь: я знаю, що не застидаюся.

Близько мене мій виправдувач. Хто посміє сперечатися зо мною? Станьмо разом! Хто мій супротивник? Нехай наблизиться до мене!

Ось Господь Бог мені допомагає, хто мене осудить? Усі вони, немов одежа, розпадуться; міль їх поточить.

Хто з-поміж вас Господа боїться, нехай на голос його Слуги зважає! Хто ходить у темряві, в кого нема світла, нехай на ім'я Господнє вповає й покладається на Бога свого!

Ви всі, що розкладаєте вогонь, розжарюєте стріли, ідіть у жар вашого вогню, поміж ті стріли, що їх запалили! Це буде вам з моєї руки: лежатимете в муках!

Господній посланець

Дух Господа Бога на мені, бо Господь мене помазав. Він послав мене, щоб принести благу вість убогим, лікувати скрушених серцем, проголосити невольникам свободу, ув'язненим відкрити очі,

проголосити рік Господнього благовоління, день відплати нашого Бога, потішити всіх засмучених,

звеселити засмучених Сіону, замість попелу дати їм вінець, єлей веселощів - замість жалобної одежі, хвалу замість пригніченого духу, - і зватимуть їх дубами справедливости, посадкою Господа на його славу.

І відбудують старі румовища, і піднімуть спустошення часів днедавніх, і міста зруйновані відновлять, румовища родів минулих.

Чужинці прийдуть і пастимуть ваших овець; сторонні будуть у вас хліборобами й виноградарями.

Ви ж будете зватися Господніми священиками; слугами Бога нашого вас будуть величати, їсти будете скарби народів, їхньою славою оздобитеся.

Через те, що сором їхній був подвійний і доля їхня - сплювки та ганьба, вони посядуть у своїй країні вдвоє, і радість вічна в них буде.

Бо я, Господь, люблю право, ненавиджу здирство та злочинство. Я їм віддам правдиву плату, я укладу з ними союз вічний.

Нащадки їхні будуть відомі посеред народів, між племенами - їхні потомки. І хто б їх не побачив, визнає, що вони рід, Господом благословенний.

Я веселюся в Господі, душа моя радіє в моїм Бозі, бо він зодягнув мене в шати спасіння, окрив мене плащем справедливости,- немов той молодий, що себе вінцем прикрашає, неначе молода, що дорогоцінностями себе оздоблює.

Бо як земля вирощує свої рослини і як город вирощує своє насіння, так Господь Бог виростить справедливість і славу перед усіма народами.