[глⷡ҇а к҃є] Мл҃тва над̾ со́лїю.
Бж҃е сп҃си́телю на́шъ, прише́дый во і҆ерїхѡ́нъ при є҆лїссе́и прⷪ҇ро́цѣ, и҆ врє́дныѧ во́ды со́лїю и҆сцѣли́вый, са́мъ бл҃гословѝ и҆ со́ль сїю̀, и҆ преложѝ ю҆̀ въ же́ртвꙋ ра́дованїѧ. Ты́ бо є҆сѝ бг҃ъ на́шъ, и҆ тебѣ̀ сла́вꙋ возсыла́емъ, ѻ҆ц҃ꙋ̀, и҆ сн҃ꙋ, и҆ ст҃о́мꙋ дх҃ꙋ, ны́нѣ и҆ при́снѡ, и҆ во вѣ́ки вѣкѡ́въ, а҆ми́нь.