Источник

(л. р҃ч) Знамєна́нїѧ къ ті́тꙋ є҆пїсто́лїи

[а҃] Ѡ҆ ᲂу҆чи́телехъ ключи́мыхъ на слꙋ́жбꙋ, и҆ на ѡ҆бличе́нїе проти́вныхъ.

[в҃] На велѧ́щихъ плотска́ѧ ѡ҆чищє́нїѧ твори́ти, и҆ ѡ҆ дꙋхо́вной добродѣ́тели.

[г҃] Ѡ҆ ᲂу҆че́нїи, и҆́мже подоба́етъ ᲂу҆чи́ти вездѣ̀ комꙋ́ждо.

[д҃] Ѡ҆ рабѣ́хъ, да и҆ ті́и хрⷭ҇то́вѣ бл҃года́ти досто́йнѡ рабо́таютъ.

[є҃] Ѡ҆ послꙋша́нїи вла́сти во хрⷭ҇то́во подо́бїе.

[ѕ҃] Ѡ҆ ᲂу҆че́нїи, ꙗ҆́кѡ подоба́етъ ᲂу҆клонѧ́тисѧ ѿ є҆реті́ческихъ ᲂу҆че́нїй. (л. р҃ч ѡ҆б.)

Сказа́нїе къ ті́тꙋ посла́нїѧ ст҃а́гѡ а҆пⷭ҇ла па́ѵла.

Сїѐ посыла́етъ ѿ нїкопо́лѧ, та́мѡ бо ѡ҆зимѣ̀. Вина́ же посла́нїю сїѧ̀: въ кри́тѣ ѡ҆ста́ви ті́та, да ᲂу҆стро́итъ по градѡ́мъ кли́рїки, мнѡ́гимъ же сꙋ́щымъ та́мѡ начина́ющымъ, и҆звѣ́томъ зако́на, прельща́ти лю́ди. Сїѐ ᲂу҆вѣ́дѣвъ па́ѵелъ, пи́шетъ къ ті́тꙋ, и҆ пе́рвѣе ᲂу҆́бѡ бл҃годарѧ̀ бг҃а за є҆гѡ̀ бл҃гоговѣ́инство, сказꙋ́етъ ꙗ҆́же ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ вѣ́рѣ не но́вѣй бы́ти, но ѿ вѣ́ка ᲂу҆гото́ваннѣ, и҆ ѡ҆бѣтова́ннѣ є҆́й бы́вши ѿ бг҃а. Та́же ѡ҆ поставле́нїи кли́рїкѡвъ, и҆ сего̀ ᲂу҆чи́тъ, ка́кѡ, и҆ каковы́мъ и҆̀мъ бы́ти подоба́етъ: и҆ запреща́ти повелѣва́етъ є҆мꙋ̀ проти́вѧщымсѧ здра́вѣй вѣ́рѣ, и҆ наипа́че сꙋ́щымъ ѿ ѡ҆брѣ́занїѧ. Вѣ́дѣти же кри́тѧнъ, ꙗ҆́кѡ пра́здни сꙋ́ть, и҆ тре́бꙋютъ преще́нїѧ. И҆ всѧ̑ наꙋчи́въ, бра̑шна чи́ста бы́ти чи̑стымъ: и҆ каковы́мъ бы́ти подоба́етъ пресвѵ́терѡмъ самы́мъ, дѡ́лжнымъ сꙋ́щымъ ᲂу҆цѣломꙋдрѧ́ти ю҆́ныѧ: сказꙋ́етъ, ка́кѡ подоба́етъ рабѡ́мъ слꙋжи́ти свои́мъ влады́камъ. И҆ вкра́тцѣ рещѝ, воспомѧнꙋ́въ, ꙗ҆́кѡ сп҃сова бл҃года́ть не ѿ дѣ́лъ на́съ ѡ҆правда̀, но свои́мъ чл҃вѣколю́бїемъ. И҆ завѣща́въ зако́нныхъ сва́рѡвъ ѿвраща́тисѧ, а҆́ки неполе́зныхъ сꙋ́щихъ, сказꙋ́етъ є҆мꙋ̀ по є҆́же посла́ти къ немꙋ̀ а҆рте́мꙋ, да и҆ са́мъ прїи́детъ къ немꙋ̀, и҆ повелѣва́етъ є҆мꙋ̀, да ᲂу҆чи́тъ и҆ свои́хъ дѡ́брымъ дѣлѡ́мъ прилѣжа́ти. И҆ та́кѡ скончава́етъ посла́нїе. (л. рч҃а)

КЪ ТІ́ТꙊ ПОСЛА́НІЕ

СТ҃А́ГѠ А҆ПО́СТОЛА ПА́ѴЛА.

Глава̀ пе́рваѧ.

(заⷱ҇ т҃) сⷯ а҃ Па́ѵелъ А҆́ѵгꙋста к҃є: Па́ѵелъ ра́бъ бж҃їй, а҆пⷭ҇лъ же і҆и҃съ хрⷭ҇то́въ, по вѣ́рѣ и҆збра́нныхъ бж҃їихъ, и҆ ра́зꙋмꙋ и҆́стины, ꙗ҆́же по благоче́стїю: в҃ Ѡ҆ ᲂу҆пова́нїи жи́зни вѣ́чныѧ, ю҆́же ѡ҆бѣтова̀ нело́жный бг҃ъ, пре́жде лѣ́тъ вѣ́чныхъ: г҃ Ꙗ҆ви́ же во времена̀ своѧ̀ сло́во своѐ проповѣ́данїемъ, є҆́же мнѣ̀ порꙋче́но бы́сть, по повелѣ́нїю сп҃си́телѧ на́шегѡ бг҃а: д҃ Ті́тꙋ при́сномꙋ ча́дꙋ по ѻ҆́бщей вѣ́рѣ, благода́ть, ми́лость, ми́ръ ѿ бг҃а ѻ҆ц҃а̀, и҆ гдⷭ҇а і҆и҃са хрⷭ҇та̀, сп҃са на́шегѡ.

Престꙋпѝ а҆пⷭ҇лꙋ, въ зача́ло т҃в.

(заⷱ҇) [а҃] є҃ Сегѡ̀ ра́ди ꙳꙳ Въ четверто́къ к҃и недѣ́ли: Ча́до ті́те, сегѡ̀ ра́ди ꙳꙳ ѡ҆ста́вихъ тѧ̀ въ кри́тѣ, да недоконча̑ннаѧ и҆спра́виши, и҆ ᲂу҆стро́иши по всѣ́мъ градѡ́мъ пресвѵ́теры, ꙗ҆́коже тебѣ̀ а҆́зъ повелѣ́хъ. ѕ҃ А҆́ще кто̀ є҆́сть непоро́ченъ, є҆ди́ныѧ жены̀ мꙋ́жъ, ча̑да и҆мы́й вѣ́рна, не во ᲂу҆коре́нїи блꙋда̀, и҆лѝ непокори́ва. з҃ Подоба́етъ бо є҆пⷭ҇кпꙋ без̾ поро́ка бы́ти (л. рч҃а ѡ҆б.) ꙗ҆́коже бж҃їю строи́телю: не себѣ̀ ᲂу҆гожда́ющꙋ, не де́рзꙋ, не напра́сливꙋ, не гнѣвли́вꙋ, не пїѧ́ницѣ, не бі́йцѣ, не скверностѧжа́тельнꙋ: и҃ Но страннолюби́вꙋ, благолю́бцꙋ, цѣломꙋ́дреннꙋ, пра́веднꙋ, преподо́бнꙋ, воздержа́тельнꙋ: ѳ҃ Держа́щемꙋсѧ вѣ́рнагѡ словесѐ по ᲂу҆че́нїю, да си́ленъ бꙋ́детъ и҆ ᲂу҆тѣша́ти во здра́вѣмъ ᲂу҆че́нїи, и҆ проти́вѧщыѧсѧ ѡ҆блича́ти. [в҃] і҃ Сꙋ́ть бо мно́зи непокори́ви, сꙋесло́вцы, и҆ ᲂу҆мо́мъ прельще́ни, и҆ наипа́че сꙋ́щїи ѿ ѡ҆брѣ́занїѧ: а҃і И҆́хже подоба́етъ ᲂу҆ста̀ загражда́ти: и҆̀же всѧ̀ до́мы развраща́ютъ, ᲂу҆ча́ще ꙗ҆̀же не подоба́етъ, скве́рнагѡ ра́ди прибы́тка. в҃і Рече́ же нѣ́кто ѿ ни́хъ сво́й и҆̀мъ проро́къ: кри́тѧне при́снѡ лжи́ви, ѕлі́и ѕвѣ́рїе, ᲂу҆трѡ́бы пра́здныѧ. г҃і Свидѣ́тельство сїѐ и҆́стинно є҆́сть. є҆ѧ́же ра́ди вины̀ ѡ҆блича́й и҆̀хъ неща́днѡ, да здра́ви бꙋ́дꙋтъ въ вѣ́рѣ: д҃і Не внима́юще і҆ꙋде́йскимъ ба́снемъ, ни за́повѣдемъ человѣ̑къ, ѿвраща́ющихсѧ ѿ и҆́стины.

(заⷱ҇ т҃а) є҃і Всѧ̑ ᲂу҆́бѡ чи́ста Въ пѧто́къ к҃и недѣ́ли: Ча́до ті́те, всѧ̑ чи́ста чи̑стымъ: ѡ҆сквернє́нымъ же и҆ невѣ̑рнымъ ничто́же чи́сто: но ѡ҆скверни́сѧ и҆́хъ и҆ ᲂу҆́мъ и҆ со́вѣсть. ѕ҃і Бг҃а и҆сповѣ́дꙋютъ вѣ́дѣти, а҆ дѣ́лы ѿме́щꙋтсѧ є҆гѡ̀, ме́рзцы сꙋ́ще, и҆ непокори́ви, и҆ на всѧ́ко дѣ́ло благо́е неискꙋ́сни.

Глава̀ втора́ѧ.

сⷯ а҃ Ты́ же глаго́ли, ꙗ҆̀же подоба́етъ здра́вомꙋ ᲂу҆че́нїю.

Коне́цъ четверткꙋ̀. (л. рч҃в)

в҃ Ста́рцємъ тре́звєнымъ бы́ти, чє́стнымъ, цѣломꙋ́дрєннымъ, здра́вствꙋющымъ вѣ́рою, любо́вїю, терпѣ́нїемъ. г҃ Ста́рицамъ та́коже во ᲂу҆краше́нїи ст҃олѣ̑пнымъ, не клевети̑вымъ, не вїнꙋ̀ мно́гꙋ порабощє́ннымъ, доброꙋчи́тельнымъ: д҃ Ꙗ҆́кѡ да ᲂу҆цѣломꙋ́дрѧтъ ю҆́ныѧ, мꙋжелю́бицамъ бы́ти, чадолю́бицамъ, є҃ Цѣломꙋ́дрєннымъ, чи̑стымъ, до́мы до́брѣ пра́вѧщымъ, благи̑мъ, покарѧ́ющымсѧ свои́мъ мꙋжє́мъ, да не сло́во бж҃їе хꙋ́литсѧ. ѕ҃ Ю҆́ношы та́кожде молѝ цѣломꙋ́дрствовати. з҃ Ѡ҆ все́мъ же са́мъ себѐ подава́ѧ ѻ҆́бразъ до́брыхъ дѣ́лъ, во ᲂу҆че́нїи ꙾незави́стное꙾꙾цѣ́лость꙾, че́стность, нетлѣ́нїе, и҃ Сло́во здра́вое, незазо́рное, да проти́вный посрами́тсѧ, ничто́же и҆мѣ́ѧ глаго́лати ѡ҆ на́съ ᲂу҆ко́рно. [д҃] Рабы̑, свои́мъ господє́мъ повинова́тисѧ, во все́мъ благоꙋгѡ́днымъ бы́ти, не прекослѡ́внымъ, і҃ Не кра́дꙋщымъ: но вѣ́рꙋ всѧ́кꙋ ꙗ҆влѧ́ющымъ бла́гꙋ, да ᲂу҆че́нїе сп҃си́телѧ на́шегѡ бг҃а ᲂу҆краша́ютъ во все́мъ.

Коне́цъ пѧткꙋ̀.

(заⷱ҇ т҃в) а҃і Ꙗ҆ви́сѧ бо На кр҃ще́нїе гдⷭ҇не: Ча́до ті́те, ꙗ҆ви́сѧ бл҃года́ть бж҃їѧ сп҃си́тельнаѧ всѣ́мъ человѣ́кѡмъ, в҃і Наказꙋ́ющи на́съ, да ѿве́ргшесѧ нече́стїѧ и҆ мїрски́хъ похоте́й, цѣломꙋ́дреннѡ и҆ пра́веднѡ, и҆ благоче́стнѡ поживе́мъ въ ны́нѣшнѣмъ вѣ́цѣ. г҃і Ждꙋ́ще блаже́ннагѡ ᲂу҆пова́нїѧ, и҆ ꙗ҆вле́нїѧ сла́вы вели́кагѡ бг҃а и҆ сп҃са на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀. д҃і И҆́же да́лъ є҆́сть себѐ за ны̀, да и҆зба́витъ ны̀ ѿ всѧ́кагѡ беззако́нїѧ, и҆ ѡ҆чи́ститъ себѣ̀ лю́ди и҆збра́нны, ревни́тели дѡ́брымъ дѣлѡ́мъ. (л. рч҃в ѡ҆б.)

Престꙋпѝ кр҃ще́нїю. Чтѝ ті́тꙋ:

є҃і Сїѧ̑ глаго́ли, и҆ молѝ, и҆ ѡ҆блича́й со всѧ́кимъ повелѣ́нїемъ, да никто́же тѧ̀ ꙾преѡби́дитъ꙾꙾презира́етъ꙾.

Глава̀ тре́тїѧ.

[є҃] сⷯ а҃ Воспомина́й тѣ̑мъ, нача́льствꙋющымъ и҆ владѣ́ющымъ, повинова́тисѧ и҆ покорѧ́тисѧ, и҆ ко всѧ́комꙋ дѣ́лꙋ бла́гꙋ готѡ́вымъ бы́ти: в҃ Ни є҆ди́нагѡ хꙋ́лити, не сварли̑вымъ бы́ти, но ти̑химъ, всѧ́кꙋ ꙗ҆влѧ́ющымъ кро́тость ко всѣ́мъ человѣ́кѡмъ. г҃ Бѣ́хомъ бо и҆ногда̀ и҆ мы̀ несмы́сленни, и҆ непокори́ви, и҆ прельще́ни, рабо́тающе похоте́мъ, и҆ сласте́мъ разли́чнымъ, въ ѕло́бѣ и҆ за́висти живꙋ́ще, ме́рзцы сꙋ́ще, и҆ ненави́дѧще дрꙋгъдрꙋ́га.

Престꙋпѝ ті́тꙋ. Чтѝ кр҃ще́нїю:

д҃ Є҆гда́ же бл҃года́ть и҆ человѣколю́бїе ꙗ҆ви́сѧ сп҃са на́шегѡ бг҃а: є҃ Не ѿ дѣ́лъ пра́ведныхъ, и҆̀хже сотвори́хомъ мы̀, но по свое́й є҆гѡ̀ ми́лости, спасѐ на́съ ба́нею пакибытїѧ̀, и҆ ѡ҆бновле́нїемъ дх҃а ст҃а́гѡ, ѕ҃ Є҆го́же и҆злїѧ̀ на на́съ ѻ҆би́льнѡ і҆и҃съ хрⷭ҇то́мъ, сп҃си́телемъ на́шимъ: з҃ Да ѡ҆правди́вшесѧ блгⷣтїю є҆гѡ̀, наслѣ́дницы бꙋ́демъ по ᲂу҆пова́нїю жи́зни вѣ́чныѧ.

Коне́цъ кр҃ще́нїю.

(заⷱ҇) и҃ Ча́до ті́те, Въ па́мѧть є҃-гѡ собо́ра: Ча́до ті́те, вѣ́рно сло́во, и҆ ѡ҆ си́хъ хощꙋ̀ тѧ̀ ꙳и҆звѣща́ти꙳꙳ᲂу҆тверди́ти꙳, да пекꙋ́тсѧ дѡ́брымъ дѣлѡ́мъ прилѣжа́ти вѣ́ровавшїи бг҃ꙋ: сїѧ̑ сꙋ́ть полє́зна (л. рч҃г) человѣ́кѡмъ и҆ дѡбра̀. ѳ҃ Бꙋ́ихъ же стѧза́нїй и҆ родосло́вїй и҆ рве́нїй, и҆ сва́рѡвъ зако́нныхъ ѿстꙋпа́й: сꙋ́ть бо неполе́зны и҆ сꙋ́етны. [ѕ҃] і҃ Є҆ретїка̀ человѣ́ка, по пе́рвомъ и҆ второ́мъ наказа́нїи ѿрица́йсѧ: а҃і Вѣ́дый, ꙗ҆́кѡ разврати́сѧ таковы́й, и҆ согрѣша́етъ и҆ є҆́сть самоѡсꙋжде́нъ.

Чтѝ ті́тꙋ:

в҃і Є҆гда̀ послю̀ а҆рте́мꙋ къ тебѣ̀, и҆лѝ тѷхі́ка, потщи́сѧ прїитѝ ко мнѣ̀ въ нїкопо́ль: тꙋ́ бо сꙋди́хъ ѡ҆зимѣ́ти. г҃і Зи́нꙋ зако́нника и҆ а҆поллѡ́са, ско́рѡ предпослѝ, и҆ да ничто́же и҆́ма скꙋ́дно бꙋ́детъ.

Престꙋпѝ ті́тꙋ.

д҃і Да ᲂу҆ча́тсѧ же и҆ на́ши дѡ́брымъ дѣлѡ́мъ прилѣжа́ти въ нꙋ́жнаѧ тре́бѡванїѧ, да не бꙋ́дꙋтъ безпло́дни.

Чтѝ ті́тꙋ:

є҃і Цѣлꙋ́ютъ тѧ̀ со мно́ю сꙋ́щїи всѝ, цѣлꙋ́й лю́бѧщыѧ ны̀ въ вѣ́рѣ: бл҃года́ть со всѣ́ми ва́ми. а҆ми́нь.

Коне́цъ ті́тꙋ, и҆ собо́рꙋ.

Коне́цъ посла́нїѧ, є҆́же къ ті́тꙋ, кри́тскїѧ цр҃кве пре́жде є҆пі́скопꙋ свѧще́ннꙋ бы́вшꙋ: напи́сано бы́сть ѿ нїкопо́лѧ македо́нскагѡ: и҆́мать въ себѣ̀ главы̀ г҃: зача̑лъ цр҃ко́вныхъ д҃: стїхѡ́въ, м҃ѕ: знамена́нїй че́рныхъ ѕ҃: без̾ червле́ныхъ.


Источник: Апостол : богослужебный (церковнославянский шрифт) / Москва : Издательство Московской Патриархии. – 2001. – 528 с. ISBN 5-7902-0123-7

Комментарии для сайта Cackle